Докладніше про Джеймса Джинса

Відомий англійський астроном Джеймс Хопвуд Джінс народився 11 вересня 1877 р. (помер 17 вересня 1946 р.). Він закінчив Трініті-коледж Кембриджського університету (1900 р.) і протягом декількох років викладав математику в цьому університеті, а також у Прінстонському університеті (США). 1912 р. Джінс залишив викладацьку діяльність, щоб повністю віддатися дослідницькій роботі. З 1935 р. був професором астрономії Королівського інституту в Лондоні.

Основні наукові праці Джінса присвячені проблемам космогонії, теорії внутрішньої будови та еволюції зір і зоряних систем, кінетичній теорії газів і теорії теплового випромінювання. Він розглянув задачу рівноваги обертових рідких мас і показав, що внаслідок еволюції такі тіла повинні або ділитися на дві частини, або сплющуватися і набувати лінзоподібної форми, і тоді речовина відривається від їхніх екваторіальних країв. Перший процес Джінс пов’язував з утворенням подвійних зір, а другий — з утворенням спіральних туманностей. Це дослідження привело Джінса до висновку, що планетна система не може утворитися в процесі стискання мас» газу, тобто так, як це розглядали Кант і Лаплас у своїх космогонічних небулярних теоріях. Джінс запропонував припливну теорію утворення Сонячної системи, яка була дуже популярна в 20—30-х роках. За цією теорією планети виникли із речовини, яку було вирвано із Сонця гравітаційним тяжінням при проходженні поблизу нього іншої зорі. Але зближення двох зір — явище зовсім малоймовірне. Космогонічну теорію Джінса було піддано критиці, зокрема її неспроможність показав радянський учений М. М. Парийський, довівши, що вирвана із Сонця речовина не може сконденсуватися в окремі тіла і розсіється в міжзоряному просторі.

Велике місце в наукових працях Джінса посідали кінетична теорія газів і теорія теплового випромінювання, де він одержав важливі результати, зокрема незалежно від Дж. У. Релея знайшов формулу розподілу енергії в спектрі випромінювання абсолютно чорного тіла. Застосувавши апарат кінетичної теорії газів до ансамблю зір, що утворюють скупчення, він показав, що розподіл швидкостей зір у скупченнях з часом наближається до максвелівського; це також дало йому змогу оцінити вік деяких зоряних систем.

Широко відомий Джінс і як популяризатор науки. У доступній та цікавій формі він викладав складні питання фізики й астрономії («Всесвіт навкруги нас», 1929; «Загадковий Всесвіт», 1930; «Зорі та їх долі», 1931 тощо).

Наукові праці Джінса були відзначені багатьма нагородами й почесними медалями. Зокрема, він одержав Королівську медаль Лондонського королівського товариства (1919), членом якого був з 1906р., Золоту медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1922); у 1925—1927 рр. був президентом цього товариства.

М. Г. Родрігес

Джерело: Короткий астрономічний календар 1977