Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Яскраві протозорі й темні хмари сусідять в зоряному розпліднику

19 травня 2023

Зображення, отримане в одній з обсерваторій NOIRLab (National Optical-Infrared Astronomy Research Laboratory), показує величезну темну міжзоряну хмару Lupus 3 на контрасті з сліпучими новонародженими зорями у світлій туманності Bernes 149.

 

 

Масивну міжзоряну хмару Lupus 3, в якій утворюються зорі, сфотографували в Міжамериканській обсерваторії Серро Тололо NSF NOIRLab у Чилі за допомогою 570-мегапіксельної камери темноїенергії (Dark Energy Camera, DECcam), виготовленої Міністерством енергетики США. У сліпучій центральній ділянці цієї розлогої хмари видно пару новонароджених зір, які вириваються зі своїх природних коконів пилу та газу, щоб освітити туманність Bernes 149. (Це світла туманність, яку видно тому, що вона відбиває світло близьких до неї зір — Ред.) Такі контрастні ділянки роблять цей об’єкт головною мішенню для досліджень процесу зореутворення.

Докладніше:

Європейський телескоп відкрив приховані краєвиди величезних зоряних ясел

11 травня 2023

 

За допомогою оглядового телескопа для астрономії, що працює у видимому та інфрачервоному діапазонах електромагнітного спектра (Visible and Infrared Survey Telescope for Astronomy, VISTA) і належить Європейській південній обсерваторії (European Southern Observatory,ESO), астрономи створили величезний інфрачервоний атлас п’яти найближчих до Землі ділянок зореутворення. Для цього вони об’єднали понад мільйон зображень. Ці великі мозаїки показують молоді зорі, які занурені в густі хмари пилу, у процесі формування. Новий атлас стане для астрономів унікальним джерелом інформації, за допомогою якого можна розшифрувати складну загадку процесу народження зір.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Картографування зоряного неба (короткий вступ до розділу)

 

Було би дивно, коли б Людина, яка з давніх-давен спостерігає зоряне небо, не впорядкувала й не пристосувала його для власних потреб так, як це вона зробила на Землі. У цій справі найперше — зробити опис усього «населення», що є на зоряному небі, визначити положення кожного об’єкта. Оскільки найбільшу увагу привертали яскраві зорі та мандрівні світила (їх стародавні греки назвали планетами), то мабуть вони першими отримали назви, й саме їх стали позначати на перших, примітивних малюнках-схемах окремих ділянок зоряного неба.

 

Суттєвий крок в освоєнні людиною зоряного неба було зроблено тоді, коли виникло поняття небесної сфери (і її певних елементів, наприклад, екліптики) і коли були виділені перші сузір’я — групи зір, що створювали на небі виразні (в уяві тодішніх людей) фігури. До найдавніших сузір’їв належить відома багатьом Велика Ведмедиця, а також ті сузір’я, що лежать уздовж екліптики — «небесної дороги» Сонця протягом року.

 

Упродовж тривалого часу якраз сузір’я допомагали нашому пращуру «тримати купи» окремі зорі, тобто позначати їх положення на небесній сфері (вказували місце зорі на фігурі сузір’я, наприклад, «та, що на плечі Оріона» — мали на увазі Бетельгейзе). Саме тому найстаріші мапи зоряного неба — це власне малюнки сузір’їв. Але зрештою положення світил на небесній сфері стали вказувати з допомогою небесних координат. Тільки після цього з’явилися мапи зоряного неба в нашому сучасному їх розумінні. Очевидно, розмістити на одній зоряній мапі велику кількість об’єктів суто технічно складно. Тому з часом стали виготовляти багато окремих карт різних ділянок небесної сфери й формувати з них атласи.

 

Водночас, отримавши змогу задавати положення світил на небесній сфері з допомогою координат, стародавні астрономи стали укладати списки зір з їхніми координатами. Такі списки називають каталогами (їх укладають не лише для зір, але й для інших небесних об’єктів). Зрозуміло, що для астрономічних спостережень потрібно мати координати об’єкта, і не важливо, де вони вказані, на зоряній мапі чи в каталозі.

 

Як у каталозі, так і на зоряній мапі значення координат задають двома числами, але з каталогу їх можна взяти «прямо», а з мапи треба «зчитувати» з допомогою координатної сітки. Професійні астрономи давно зрозуміли, що каталог «дає» координати з більшою точністю, ніж зоряна мапа. Крім того, зручніше працювати саме з каталогами. Тому професійні астрономи надають перевагу каталогам небесних об’єктів, а мапи (атласи) зоряного неба нині використовують переважно аматори астрономії. Для них, зокрема початківців, мапи є неодмінною умовою пізнання зоряного неба.

 

Картографування зоряного неба тривало довго (згадаймо, що остаточний перелік сузір’їв Міжнародний астрономічний союз затвердив у 1922 р.) з участю різних народів і багатьох людей. Тому зоряна карта — не просто астрономічний атрибут, це явище культури як окремих народів, так і людства в цілому.

 

Далі, будь ласка, читайте:

 

Мапи (карти) й атласи зоряного неба

 

Електронні планетарії і зоряні мапи онлайн

 

Віртуальні астрономічні симулятори (імітатори)

 

• Інтернет-сервіси астрономічного змісту

 

• Каталоги небесних об’єктів

 

• Огляди неба

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1