Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Астрофізики виявили в місцях формування планет великі резервуари молекул-попередників, потрібних для зародження життя

17 вересня 2021

Аналіз унікальних спектральних «відбитків пальців» речовини довкола молодих зір дав змогу виявити «значні резервуари» складних органічних молекул, що потрібні для появи життя.

 

 

Доктор Джон Айлі (John Ilee), науковий співробітник Університету Лідса, який керував дослідженням, каже, що отримані результати свідчать — основні хімічні умови, які сприяли появі життя на Землі, можуть бути значною мірою поширені в Галактиці.

Докладніше:

Газ в Молочному Шляху не такий однорідний, як досі вважали астрономи

09 вересня 2021

Щоб краще зрозуміти історію та еволюцію Молочного Шляху, астрономи вивчають суміш газів і металів, які є важливою складовою нашої галактики.

 

 

У цій суміші виділяють три основні елементи: початковий газ, що надходить ззовні Галактики, газ всередині нашої галактики, тобто міжзоряний, збагачений хімічними елементами, а також пил, який утворюється при конденсації металів, наявних у цьому газі.

 

Досі теоретичні моделі розробляли на основі припущення, що ці три елементи однорідно змішуються скрізь в Молочному Шляху і за хімічним складом та кількістю елементів ця суміш схожа на ту, що є в атмосфері Сонця, яку називають його металічністю. Тепер група астрономів з Женевського університету (University of Geneva, UNIGE) з’ясувала: ці гази змішуються не так сильно, як вважали раніше. Це відкриття сильно вплине на сучасне розуміння еволюції галактик. Зокрема доведеться змінити теоретичні моделі еволюції Молочного Шляху. Результати нового дослідження оприлюднив журнал Nature.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Картографування зоряного неба (короткий вступ до розділу)

 

Було би дивно, коли б Людина, яка з давніх-давен спостерігає зоряне небо, не впорядкувала й не пристосувала його для власних потреб так, як це вона зробила на Землі. У цій справі найперше — зробити опис усього «населення», що є на зоряному небі, визначити положення кожного об’єкта. Оскільки найбільшу увагу привертали яскраві зорі та мандрівні світила (їх стародавні греки назвали планетами), то мабуть вони першими отримали назви, й саме їх стали позначати на перших, примітивних малюнках-схемах окремих ділянок зоряного неба.

 

Суттєвий крок в освоєнні людиною зоряного неба було зроблено тоді, коли виникло поняття небесної сфери (і її певних елементів, наприклад, екліптики) і коли були виділені перші сузір’я — групи зір, що створювали на небі виразні (в уяві тодішніх людей) фігури. До найдавніших сузір’їв належить відома багатьом Велика Ведмедиця, а також ті сузір’я, що лежать уздовж екліптики — «небесної дороги» Сонця протягом року.

 

Упродовж тривалого часу якраз сузір’я допомагали нашому пращуру «тримати купи» окремі зорі, тобто позначати їх положення на небесній сфері (вказували місце зорі на фігурі сузір’я, наприклад, «та, що на плечі Оріона» — мали на увазі Бетельгейзе). Саме тому найстаріші мапи зоряного неба — це власне малюнки сузір’їв. Але зрештою положення світил на небесній сфері стали вказувати з допомогою небесних координат. Тільки після цього з’явилися мапи зоряного неба в нашому сучасному їх розумінні. Очевидно, розмістити на одній зоряній мапі велику кількість об’єктів суто технічно складно. Тому з часом стали виготовляти багато окремих карт різних ділянок небесної сфери й формувати з них атласи.

 

Водночас, отримавши змогу задавати положення світил на небесній сфері з допомогою координат, стародавні астрономи стали укладати списки зір з їхніми координатами. Такі списки називають каталогами (їх укладають не лише для зір, але й для інших небесних об’єктів). Зрозуміло, що для астрономічних спостережень потрібно мати координати об’єкта, і не важливо, де вони вказані, на зоряній мапі чи в каталозі.

 

Як у каталозі, так і на зоряній мапі значення координат задають двома числами, але з каталогу їх можна взяти «прямо», а з мапи треба «зчитувати» з допомогою координатної сітки. Професійні астрономи давно зрозуміли, що каталог «дає» координати з більшою точністю, ніж зоряна мапа. Крім того, зручніше працювати саме з каталогами. Тому професійні астрономи надають перевагу каталогам небесних об’єктів, а мапи (атласи) зоряного неба нині використовують переважно аматори астрономії. Для них, зокрема початківців, мапи є неодмінною умовою пізнання зоряного неба.

 

Картографування зоряного неба тривало довго (згадаймо, що остаточний перелік сузір’їв Міжнародний астрономічний союз затвердив у 1922 р.) з участю різних народів і багатьох людей. Тому зоряна карта — не просто астрономічний атрибут, це явище культури як окремих народів, так і людства в цілому.

 

Далі, будь ласка, читайте:

 

Мапи (карти) й атласи зоряного неба

 

Електронні планетарії і зоряні мапи онлайн

 

Віртуальні астрономічні симулятори (імітатори)

 

• Інтернет-сервіси астрономічного змісту

 

• Каталоги небесних об’єктів

 

• Огляди неба

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1