Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Вчені вперше безпосередньо виявили атмосферне розпилення на Марсі

03 червня 2025
Kоманда планетологів, астрофізиків та дослідників космічних польотів, що співпрацює з кількома установами в США та однією у Франції, вперше безпосередньо виявила атмосферне розпилення на Марсі.
У своїй статті, опублікованій у журналі Science Advances, група дослідників описує, як вони використовували дані зонда MAVEN NASA, щоб визначити, що щільність аргону в частині марсіанської атмосфери змінюється залежно від поведінки сонячного вітру та його електричного поля, порівняно з щільністю аргону на різних висотах, яка залишається постійною, і пояснює, чому це свідчить про атмосферне розпилення на Марсі.
Атмосферне розпилення – це процес, за якого іони сонячного вітру викидають частинки планетарної атмосфери в космос. Вчені, які вивчають Марс, давно підозрюють, що атмосферне розпилення відіграло важливу роль у тому, що планета стала одночасно холодною та сухою. Вони зазначають, що атмосферне розпилення на Марсі було б можливим через відсутність на ньому магнітного поля на всій планеті.
Read more

Інші новини

Читати всі новини

Пошук інформації на порталі

Новини

Вчені вперше безпосередньо виявили атмосферне розпилення на Марсі

Kоманда планетологів, астрофізиків та дослідників космічних польотів, що співпрацює з кількома установами в США та однією у Франції, вперше безпосередньо виявила атмосферне розпилення на Марсі.
У своїй статті, опублікованій у журналі Science Advances, група дослідників описує, як вони використовували дані зонда MAVEN NASA, щоб визначити, що щільність аргону в частині марсіанської атмосфери змінюється залежно від поведінки сонячного вітру та його електричного поля, порівняно з щільністю аргону на різних висотах, яка залишається постійною, і пояснює, чому це свідчить про атмосферне розпилення на Марсі.
Атмосферне розпилення – це процес, за якого іони сонячного вітру викидають частинки планетарної атмосфери в космос. Вчені, які вивчають Марс, давно підозрюють, що атмосферне розпилення відіграло важливу роль у тому, що планета стала одночасно холодною та сухою. Вони зазначають, що атмосферне розпилення на Марсі було б можливим через відсутність на ньому магнітного поля на всій планеті.

В Сонячній системі поповнення. Виявлено нового кандидата в карликові планети.

Група астрономів виявила надзвичайний транснептуновий об'єкт (TNO), названий 2017 OF201, на краю нашої Сонячної системи.

TNO потенційно достатньо великий, щоб кваліфікуватися як карликова планета, тієї ж категорії, що й набагато більш відомий Плутон. Новий об'єкт є одним із найвіддаленіших видимих об'єктів у нашій Сонячній системі і, що важливо, свідчить про те, що порожня частина космосу, яка, як вважається, існує за Нептуном у поясі Койпера, насправді зовсім не порожня.

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами. 

Космічний апарат НАСА "Люсі" зробив знімок астероїда Дональдйохансон

Космічне агентство опублікувало зображення в понеділок, через день післязближення. Це вважалося генеральною репетицією більш тісних зближень з астероїдами ближче до Юпітера.
Цей астероїд виявився більшим, ніж очікували вчені, приблизно 5 миль (8 кілометрів) у довжину та 2 милі (3,5 кілометри) у ширину в найширшій точці — схожий на неправильну кегель. Космічне тіло таке довге, що космічний корабель навіть не зміг повністю зафіксувати його на початкових завантажених зображеннях.

Швидкість обертання Урана визначено з безпрецедентною точністю

Міжнародна група астрономів за допомогою космічного телескопа Хаббл NASA/ESA провела нові вимірювання внутрішньої швидкості обертання Урана за допомогою нової методики, досягнувши рівня точності, що в 1000 разів перевищує попередні оцінки. Проаналізувавши спостереження телескопа Хаббл за полярними сяйвами Урана протягом більше ніж десяти років, дослідники уточнили період обертання планети та встановили важливу нову точку відліку для майбутніх планетних досліджень.

Визначення внутрішньої швидкості обертання планети є складним завданням, особливо для Урану, де прямі вимірювання неможливі. Команда під керівництвом Лорана Ламі (з LIRA, Observatoire de Paris-PSL і LAM, Екс-Марсельський університет, Франція) розробила інноваційний метод відстеження обертального руху полярних сяйв Урана, які формуються у верхніх шарах атмосфери потоком енергетичних частинок поблизу магнітних полюсів планети.

Цей метод показав, що Уран завершує повний оберт за 17 годин, 14 хвилин і 52 секунди — на 28 секунд більше, ніж оцінка, отримана НАСА «Вояджер-2» під час його прольоту в 1986 році. 

  1. Крок до життя на Марсі? Лишайники пережили симуляцію умов на Марсі
  2. Телескоп Дж. Вебб вперше зафіксував полярні сяйва на Нептуні

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог. 

astrospadok ua

afisha 1