Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

«Габбл» знайшов чорну діру, що спричинила утворення зір в карликовій галактиці

22 січня 2022

Чорні діри часто описують як монстрів Всесвіту. Вони розривають зорі, поглинають все, що підходить до них занадто близько, і тримають у полоні світло.

 

Однак докладні спостереження, виконані за допомогою Космічного телескопа імені Габбла, показують чорну діру в новому світлі: вона сприяє, а не придушує, зореутворення. Зображення від «Габбла» та дані спектроскопії карликової галактики зі спалахом зореутворення Henize 2-10 чітко показують відтік газу, що тягнеться від чорної діри до яскравої ділянки де народжуються зорі. Ця структура, як пуповина, що спонукає і без того щільну хмару до формування скупчень зір.

Докладніше:

Пузир поперечником 1000 світлових років — першопричина появи всіх найближчих молодих зір

14 січня 2022

Наднові, які видули Місцевий пузир (Local Bubble), порожнину навколо Сонця, також спричинили утворення зір на краях пузиря. Ось так смерть одних породжує життя інших у міжзоряному просторі.

 

 

Починаючи приблизно 14 мільйонів років тому, понад десяток зір поблизу Сонця закінчили своє життя як разючі наднові. Ці тривалі вибухи спричинили ударну хвилю. Вона «підняла», тобто скупчила пил і газ, що уможливило появу ділянок зореутворення на краях оболонки шириною 1000 світлових років, яка постійно розширюється. Сонце, яке перебувало на відстані приблизно 1000 світлових років від наднових, коли все це почалося, увійшло в оболонку 5 мільйонів років тому і зараз міститься поблизу її центра.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Джона Адамса

 

 

Англійський астроном і математик Джон Куч Адамс народився 5 червня 1819 р. (помер 21 січня 1892 р ) в м. Лідкот (Корнуелл). 1843 р. закінчив Кембріджський університет з першою премією з математики й, отримавши вчений ступінь, став викладачем університету.

 

Ще студентом Адамс зацікавився загадкою Урана — розбіжності між спостереженим та обчисленим положенням планети досягали десятків кутових секунд Багато вчених висловлювали здогадки про існування більш далекої планети, яка своїм притяганням змінює орбіту Урана. На той час вже була розроблена теорія збуреного руху тіл, яка дозволяла враховувати дію будь-якого відомого тіла Сонячної системи. Але зворотна задача — за спостереженими збурюваннями орбіти знайти невідоме тіло — більшості вчених здавалась нерозв’язною, її й спробував подолати Адамс. На це пішло два роки напруженої праці й тільки завдяки неабиякому математичному талантові вченого проблема була з успіхом вирішена.

 

У вересні 1845 р. Адамс повідомив директора Кембріджської обсерваторії Дж. Челліса про масу та елементи орбіти нової планети, яка знаходилась за Ураном, а також її координати на 30 вересня 1845 р. Адамс попрохав довести здобуті ним результати до відома королівського астронома, директора Грінвіцької обсерваторії Дж. Б. Ері, а пізніше особисто передав свою роботу. Залишалось тільки на вести телескоп на вказану зону і знайти нову планету. Але на жаль, Ері не дуже довіряв невідомому юнакові, не поквапився організувати спостереження. А сам Адамс не виявив необхідної наполегливості: як справжній вчений він одержав задоволення від самого факту вирішення такої складної задачі. В результаті його праця залишилась лежати без руху.

 

Але наука не стоїть на місці. Аналогічні розрахунки виконав відомий французький астроном У. Левер’є й опублікував їх. І поки англійці тільки готувались розпочати пошуки планети, німецький астроном Й.Г. Галле за проханням Левер’є 23 вересня 1846 р. відкрив нову планету, яку назвали Нептуном. У листопаді 1846 р. Ері негайно виступив з повідомленням про більш ранні результати Адамса, розпалилась суперечка про пріоритет, в якій сам Адамс, виключно скромна людина, не брав участі.

 

У подальшому Дж. Адамс виконав низку цінних досліджень з небесної механіки, став засновником нового напряму, детально розробив метод чисельного інтегрування диференційних рівнянь руху небесних тіл, який вважається одним з основних і в наш час. Він виконав ряд робіт з теорії руху Місяця — уточнив теорію його вікового прискорення, розрахував нові таблиці його положення. 1859 р. Адамс став професором астрономії та геометрії Кембріджського університету, а 1861 р. одночасно й директором Кембріджської обсерваторії.

 

Визнаючи заслуги Дж. Адамса, Кембриджський університет заснував премію його імені, яка присуджується раз на два роки за роботи з фізики, математики та астрономії.

 

А. М. Довгопол

Джерело: Короткий астрономічний календар 1994

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1