Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Виявлено найближчу до Землі пару надмасивних чорних дір

30 листопада 2021

За допомогою Дуже великого телескопа (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) виявлено найближчу до Землі пару надмасивних чорних дір, які коли-небудь спостерігали астрономи. Відстань між цими об’єктами також набагато менша, ніж в будь-якої іншої, відомої нині, паринадмасивних чорних дір. Зрештою вони зіллються в одну гігантську чорну діру.

Докладніше:

Нове світло на процеси, що стоять за сонячними виверженнями

17 листопада 2021

Нові дослідження сильних магнітних полів, що утворюються всередині Сонця і спричиняють сильні виверження речовини з його поверхні, можуть допомогти передбачати сонячні спалахи.

 

Математики і астрофізики з Великобританії та Італії всебічно змоделювали появу скручених магнітних полів у сонячній атмосфері та перевірили свої моделі за допомогою спостережень. Це стало проривом для розуміння процесу, внаслідок якого відбуваються сонячні спалахи. Статтю науковців оприлюднив журнал Nature Communications.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Джона Флемстіда

 

Відомий англійський астроном Джон Флемстід народився 19 серпня 1646 року (помер 31 грудня 1719 р.) у м. Денбі (поблизу Дербі) в заможній родині. В дитинстві Джон дуже часто хворів і був настільки слабким, що батьки всерйоз тривожились про його життя. Хлопець вчився в народних школах, та, незважаючи на це, досконало знав класичну літературу. З юнацьких років Флемстід захопився астрономією та займався нею самостійно. Серед перших його досліджень — обчислення моментів початку та кінця сонячних затемнень 1666 та 1668 рр. для свого населеного пункту. Флемстід сам спостерігав ці затемнення, але не опублікував своїх результатів, оскільки використовував ненадійні прилади. Помітивши схильність Джона до астрономії, батько 1670 р. відправив хлопця до Кембриджа. Там він познайомився з англійським вченим І. Ньютоном, який тоді займався вдосконаленням телескопів-рефлекторів та деякими іншими дослідженнями з оптики. Бесіди, дискусії з видатним вченим значною мірою сприяли збагаченню знань молодого Флемстіда. 1675 р. він заочно закінчив Кембриджський університет. Повернувшись в Дербі, Флемстід займався астрономічними спостереженнями, наскільки давали змогу його засоби. Свої результати він відсилав до Королівського товариства. Завдяки посередництву професора математики Мура в 1675 р. Флемстід став на посаду Королівського астронома. Того ж року він постригся в ченці. Після завершення будівництва Гринвіцької обсерваторії Флемстіду запропонували посаду її директора.

 

Спочатку Гринвіцька обсерваторія була обладнана тільки тими інструментами, за допомогою яких Флемстід спостерігав у Дербі. Та згодом вона збагатилася і деякими новими. Для цього Флемстід витратив немало своїх власних коштів. Працюючи в Гринвіцькій обсерваторії, вчений протягом 1676—1689 рр. зробив майже 20000 спостережень зір за допомогою секстанта з точністю до 10″. Згодом для спостережень він використовував великий меридіанний інструмент. Бажаючи якомога повніше та правильніше врахувати похибки інструментів, Флемстід довго не публікував своїх результатів. Та всупереч його бажанню, королівська комісія, до якої входили вчені Ньютон, Галлей та аматор астрономії лікар Арбутнот, перевіривши роботу Флемстіда, прийняла рішення негайно опублікувати його спостереження. Незадоволений тим, що результати опубліковані з помилками, вчений вирішив перевидати їх за власні кошти. Смерть перешкодила завершити друге видання спостережень — знаменитий «Британський каталог», який є третім томом основної праці Флемстіда «Британська історія неба». Його видали тільки 1725 р. Цей каталог містить положення майже 3000 зір, пронумерованих в межах кожного сузір’я в порядку зростання їхніх прямих піднесень. Цими номерами зорі часто позначаються і тепер.

 

Дослідження Флемстіда стали основою сучасної позиційної астрономії. Він вперше застосував телескоп для визначення точних положень зір, планет і Сонця; видав небесні карти, які перевидавалися в різних форматах; розробив оригінальний метод визначення прямих піднесень абсолютним способом і одержав високоточні положення 40 зір, до яких прив’язав зорі свого вище згаданого каталога; склав таблиці атмосферної рефракції і таблиці припливів; 1673 р. опублікував таблиці руху Місяця, обчислені з використанням вдосконаленої ним теорії.

 

Л. М. Свачій

Джерело: Астрономічний календар 1996

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1