Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Землеподібні планети можуть утворюватися в незвичайних умовах

02 грудня 2023

 

Міжнародна група астрономів за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба вперше спостерігала воду та інші молекули у внутрішніх ділянках диска, з яких формуються планети, в одному з найекстремальніших середовищ Галактики. Ці результати свідчать про те, що умови для формування землеподібних (кам’янистих) планет, які зазвичай існують в дисках, що містяться в ділянках утворення зір малої маси, також можуть мати місце в регіонах утворення масивних зір і, можливо, в більш широкому діапазоні середовищ.

Докладніше:

Космічний гамма-телескоп «Фермі» допоміг створити каталог майже 300 гамма-пульсарів

30 листопада 2023

27 листопада поточного року на сайті американського Національного аерокосмічного агентства (NASA) з’явилася замітка про новий каталог 294 пульсарів, які випромінюють у гамма-діапазоні електромагнітних хвиль. Його створила міжнародна група астрономів, що її очолює Девід Сміт (David Smith) — провідний науковий співробітник Астрофізичної лабораторії в Бордо (Франція), котра є підрозділом Французького національного центру наукових досліджень.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Джоуела Стеббінса

 

Американський астроном Джоуел Стеббінс, один із основоположників фотоелектричної астрофотометрії, народився 30 липня 1878 р. (помер 16 березня 1966 р.). Після закінчення університету свого рідного штату Небраска Стеббінс продовжував астрономічну освіту в Вісконсинському та Каліфорнійському університетах. У 1903—1922 рр. був директором обсерваторії  Іллінойського університету, а в 1922—1948 рр. — професором астрономії і директором обсерваторії Уошберн Вісконсинського університету. 1948 р. пішов у відставку, але ще протягом десяти років продовжував наукові дослідження у Лікській обсерваторії.

 

У 1906—1907 рр. Стеббінс здійснив перші експерименти з використання селенового фотоелемента для вимірювання блиску небесних світил. Хоча точність нового приймача світла була дуже висока порівняно з візуальною або фотографічною фотометрією, він був ще недостатньо чутливий, і Стеббінс міг спостерігати лише Місяць та найяскравіші зорі. Він наполегливо працював над удосконаленням фотоелемента і вже через декілька років мав змогу успішно вивчати слабші об’єкти.

 

Першим вагомим свідченням неабияких можливостей фотоелектричної фотометрії було відкриття Стеббінсом вторинного мінімуму у Алголя — давно відомої затемнюваної зорі (1910). Глибина вторинного мінімуму, тобто затемнення темного компонента яскравішим, становила всього 0,06 зоряної величини, і тому це явище не могли виявити раніше ні візуально, ні фотографічними засобами. Крива блиску Алголя, одержана Стеббінсом, також уперше показала наявність «ефекту відбиття» в затемнюваних зорях, який Стеббінс пояснив розігріванням тієї частини поверхні холоднішого компонента, котра повернута в бік гарячої зорі.

 

Приблизно за того самого часу, коли Стеббінс провадив дослідження з селеновими фотоелементами, в Потсдамській обсерваторії німецькі астрономи П. Гутнік і Г. Розенберг також успішно застосували для фотометрії зручніші і чутливіші фотоелементи з зовнішнім фотоефектом. Після 1913 р. Стеббінс працював з цими елементами, на зміну яким пізніше прийшли фотопомножувачі та інші високоефективні детектори світлового випромінювання.

 

За 50 років діяльності Стеббінс виконав спостереження майже всіх типів астрономічних об’єктів. Систематично спостерігав блиск великої кількості затемнюваних і інших змінних зір, дослідив блиск майже всіх спектрально-подвійних зір і знайшов, що багато з них показують неглибокі затемнення. Виконав велику програму пошуків змін блиску у зір-гігантів і показав, що більшість холодних гігантів є змінними зорями. Разом зі своїми учнями М. Хаффером і А. Уїтфордом Стеббінс на початку 30-х років здійснив масові вимірювання кольорів гарячих зір і на основі величезного матеріалу вперше широко дослідив вибіркове поглинання світла в нашій Галактиці та виявив, що матерія, яка зумовлює поглинання, розташована вздовж Молочного Шляху нерівномірно. Стеббінс виміряв також кольорові індекси кульових скупчень, галактик; у багатьох близьких спіральних галактиках відкрив слабкі сферичні гало, що світяться. Перші виміри інтегрального блиску сонячної корони, здійснені Стеббінсом під час повних затемнень 1918, 1925 і 1937 рр., показали, що протягом циклу сонячної активності блиск корони помітно не змінюється.

 

Спостерігав Стеббінс також планети і їхні супутники, нові зорі (Нову Персея 1901 р., Нову Орла 1918 р.), комету Галлея (1910). Разом з Уїтфордом розробив шестикольорову фотометричну систему, яка простягається від 3300 до 12500 А. Стеббінса вшановано медалями ім. Румфорда Американської академії мистецтв і наук (1914), ім. Дрепера Національної АН США (1915), ім. Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1941), Золотою медаллю Лондонського королівського астрономічного товариства (1950). У 1940—1943 рр. Стеббінс був президентом Американського астрономічного товариства.

 

М. Г. Родрігес

Джерело: Короткий астрономічний календар 1978

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1