Докладніше про Франсуа Араґо
Французький фізик і астроном Франсуа Жан Домінік Араґо народився 26 лютого 1786 р. (помер 2 жовтня 1853 р.) в Естагелі в родині скромного землевласника. У 1795 р. сім’я переїхала до Перпін’яна, де він завершив звичайну класичну освіту. В 1803 р. Араго поступив до Політехнічної школи в Парижі. Після двох років успішного навчання його призначили секретарем Бюро довгот і направили разом з Ж-Б. Біо в геодезичну експедицію до Іспанії, де вони робили триангуляцію від Барселони до Балеарських островів. У 1809 р. Араго повернувся до Франції. Того ж року його обрали до Паризької Академії наук як астронома і він зайняв посаду професора геометрії в Політехнічній школі, де викладав ряд дисциплін до 1830 р., коли став директором Паризької обсерваторії. З 1830 р. був неодмінним секретарем Академії наук.
Після липневої революції 1830 р. Араго багато займався політикою. Вченого неодноразово обирали депутатом від його рідного департамента і від Парижа, в палаті депутатів він виступав із впливовими промовами з питань реформи освіти, свободи преси, використання досягнень науки для розвитку промисловості і техніки. Двічі його призначали президентом Паризької муніципальної ради. Після лютневої революції 1848 р. Араго став членом тимчасового уряду, займав пост міністра флоту і армії, а потім — президента Виконавчого комітету. Він стояв на позиціях конституційного лібералізму, був прихильником соціальних реформ, свободи асоціацій, освічення нижчих верств населення. Як міністр він підписав декрети про заборону тілесних покарань, про відміну рабства у французьких колоніях. Наукові інтереси Араго стосувалися, головним чином, оптики, а також фізичних явищ, пов’язаних з електрикою і магнетизмом. Він був пристрасним прихильником хвильової теорії світла, підтримав молодого О. Френеля і співробітничав з ним у розробці хвильової теорії; вони спільно установили основні закони поляризації світла. Араго відкрив хроматичну поляризацію (1811), сформулював умови, необхідні для виникнення кілець Ньютона (1811), вперше спостерігав обертання площини поляризації в кварці (1812), знайшов часткову поляризацію світла при відбитті та заломленні світла. Зайнявшись електромагнетизмом, Араго перший спостерігав намагнічування залізних ошурок електричним струмом (1820), відкрив магнетизм обертання — дію металевого диску, що обертається, на магнітну стрілку (1824). Араго надихнув А. М. Ампера на розробку електродинамічної теорії електрики і магнетизму, вони багато працювали разом.
Чимало уваги Араго приділяв створенню оптичних приладів для астрономії, фізики, метеорології. У 1811 р. він винайшов полярископ для визначення ступеня поляризації. В ньому світло проходить крізь слюду (поляризатор), а потім — крізь ісландський шпат (аналізатор). Додаткові градуйовані пластини дають змогу одержувати кількісні оцінки ступеня поляризації. За допомогою цього приладу Араго вперше дослідив поляризацію сонячної корони, кометних хвостів, поверхні Місяця, помітив, що поляризація від місячних морів більша, ніж від материкових ділянок. Ще раніше, 1809 р., він також довів, що випромінювання денного неба частково поляризовано і що максимальна поляризація спостерігається на відстані 90° від Сонця, знайшов точку на небі з нульовою поляризацією (нейтральна точка Араго). У 1815р. він побудував ціанометр для вимірювання ступеня голубіні неба (потім цей прилад використовувався для визначення глибини моря в гідрографії). У 1833 р. Араго створив фотометр для визначення блиску зір. Удосконалив окулярний мікрометр для вимірювання малих кутів і визначав за його допомогою діаметри планет.
Низку досліджень виконав Араго в атмосферній оптиці. В 1805—1806 рр. разом з Біо вивчав фактори, що впливають на рефракцію світла в земній атмосфері та експериментальне довів, що температура і тиск повітря на відміну від вологості є найголовнішими факторами. Пояснив мерехтіння зір за допомогою явища інтерференції і асиметрії шарів атмосфери відносно спостерігача.
На посту директора Паризької обсерваторії Араго підготував багато астрономів і стимулював їх працю. Саме за його пропозицією У. Левер’є зайнявся вивченням руху Урана, що привело його до відкриття Нептуна, а І. Фізо та Л. Фуко виміряли швидкість світла й одержали перші фотографії Сонця.
Араго був талановитим популяризатором науки. З 1813 по 1846 р. він регулярно читав в Паризькій обсерваторії лекції для широкої публіки. Його перу належать чотиритомна «Популярна астрономія» (1854—1857; в російському перекладі — «Общепонятная астрономия», 1861 р.), «Біографії видатних астрономів, фізиків, геометрів» (російський переклад в 3-х томах, 1859—1861 рр.).
Араго був обраний іноземним членом Петербурзької АН (1829).
М. Г. Родрігес
Джерело: Короткий астрономічний календар 1986
