Докладніше про Христофа Шейнера
Німецький астроном Кристоф Шейнер народився 25 липня 1575 р. в м. Валда, що на південному заході Німеччини. В дитинстві Шейнер відвідував єзуїтську школу, а згодом навчався в єзуїтському колегіумі. 1595 р. він вступив до чернечого ордену єзуїтів. З 1600 р. Шейнер навчався в університеті в Інгольштадті, де вивчав метафізику і математику. Невдовзі він став на посаду викладача староєврейської мови і математики в єзуїтському колегіумі у Фрейбурзі, а протягом 1610—1616 рр. був професором з цих предметів в Інгольштадті. В той час Шейнер розпочав свої астрономічні дослідження. Наступні декілька років він мешкав в Інсбруці, а згодом викладав математику в Римі. 1623 р. Шейнер очолив єзуїтський колегіум в Нейса (Силезія), де проживав аж до смерті.
Основні астрономічні дослідження Шейнера стосуються вивчення Сонця. Незалежно від Г. Галілея (1564—1642), Й. Фабриція (1587—1615) і Т. Херріота (1560—1621) він відкрив сонячні плями. Це сталося 1611 р., коли Шейнер разом зі своїм учнем Й.Б. Цизатом (1588—1657) спостерігав Сонце крізь туман. Проте спочатку Шейнер вважав, що сонячні плями зумовлені наявністю невеликих планет, які обертаються навколо Сонця. Через декілька місяців, дочекавшись відповідних погодних умов, дослідники повторили спостереження, а згодом придумали спосіб для спостережень сонячних плям і в ясні дні. З цією метою вони обладнали повністю затемнене приміщення з невеликим отвором в даху, використовували лінзи з кольорового темного скла та ін. Ретельно прослідкувавши за рухом плям, Шейнер вперше визначив період обертання Сонця навколо осі і нахил її до екліптики. Вчений першим висунув гіпотезу про те, що періоди обертання різних зон поверхні Сонця навколо осі неоднакові. Шейнер вперше спостерігав яскраві хмароподібні плями біля краю сонячного диска — факели. 1613 р. Шейнер виготовив один з перших телескопів-рефракторів за схемою Кеплера, яким і послуговувався при спостереженнях Сонця та Сатурна.
Шейнер є основоположником фізіологічної оптики. Зокрема він виявив, що кривизна кришталика змінюється при акомодації ока.
Л. М. Свачій
Джерело: Астрономічний календар 2000
