Докладніше про Кнута Лундмарка

Останні новини

Несподівана знахідка у зразку астероїда Рюгу ставить під сумнів походження астероїдів.

26 червня 2025

Незаймані зразки з астероїда Рюгу, повернуті місією Hayabusa2 6 грудня 2020 року, були життєво важливими для покращення нашого розуміння примітивних астероїдів та формування Сонячної системи. Астероїд типу C Рюгу складається з порід, подібних до метеоритів, які називаються хондрити CI, що містять відносно велику кількість вуглецю та зазнали значних водних змін у минулому.

Дослідницька група Хіросімського університету виявила наявність мінералу джерфішериту, калійвмісного залізо-нікелевого сульфіду, у зерні Рюгу. Присутність цього мінералу є абсолютно несподіваною, оскільки джерфішерит не утворюється за умов, в яких, як вважається, Рюгу перебував протягом свого існування. Результати дослідження були опубліковані 28 травня 2025 року в журналі Meteoritics & Planetary Science.

«Джерфішерит – це мінерал, який зазвичай утворюється в середовищах, подібних до тих, що зустрічаються в енстатитових хондритах, і ніколи не був зареєстрований у хондритах CI чи інших зернах Рюгу», – каже перший автор та кореспондент Масаакі Міяхара, доцент Вищої школи передових наук та інженерії Хіросімського університету. «Його поява подібна до знаходження тропічного насіння в арктичному льоду, що вказує або на несподіване місцеве середовище, або на перенесення на великі відстані в ранній Сонячній системі».

Докладніше про Кнута Лундмарка

Шведський астроном Кнут Еміль Лундмарк народився 14 червня 1889 р. (помер 25 квітня 1958 р.) в м. Елсбі на півночі Швеції. Вищу математичну і астрономічну освіту одержав у найстарішому університеті Північної Європи — Уппсальському. З 1913 р. Лундмарк — асистент Уппсальської обсерваторії, а з 1920 р. — доцент університету. В 1929 р. обраний професором астрономії та директором обсерваторії Лундського університету, де й працював до останнього дня. Протягом життя кілька разів виїжджав до США.

На початку 20-х років у Національній академії наук США відбулася дискусія між відомими астрономами X. Шеплі та X. Кертісом. Перший твердив, що Молочний Шлях — єдина зоряна система у світі, другий наполягав на множинності таких систем. Невдовзі після публікації матеріалів цієї дискусії з’явилася стаття маловідомого астронома К. Лундмарка, який повідомляв, що він уже кілька років займається цією проблемою і дійшов таких результатів. Він виявив, що найточніше відстань до туманностей можна встановити, досліджуючи спалахи нових зір у них. Цим способом Лундмарк визначив відстань до Туманності Андромеди — за його оцінками, вона становить 650 тис. світлових років (зараз прийнята відстань — приблизно 2 млн світлових років). Таким чином він показав, що Туманність Андромеди, а також ще кілька спіральних туманностей знаходяться далеко за межами нашої Галактики. У тій же статті він відзначив, що Сонячна система рухається відносно позагалактичних туманностей.

У 1921 р. Лундмарка запросили для роботи на головних астрономічних обсерваторіях США. Тут він працював два роки, після чого повернувся в Упсалу. В 1924 р. з’являється нова фундаментальна праця вченого, в якій він уточнює характеристики руху Сонячної системи. Він показав, що Сонячна система лежить майже точно у площині Молочного Шляху і обертається навколо центру Галактики зі швидкістю 800 км/с (зараз прийняте значення — 250 км/с).

У 30-ті роки Лундмарк займається статистичним аналізом частоти спалахів Нових і Наднових зір і складає зведення цих подій за всю історію людства.

У 1946 р. Лундмарк привернув увагу астрономів до того факту, що зорі в багатьох галактиках виявляються в середньому слабшими, ніж аналогічні зорі нашої Галактики. Він зробив висновок, що відстані до позагалактичних об’єктів занижені. Ця робота Лундмарка стала поштовхом до переоцінки позагалактичних відстаней, яка була виконана у 1952 р. В. Бааде і виявила, що дійсно відстані до усіх позагалактичних об’єктів треба збільшити вдвічі.

Л. О. Колоколова

Джерело: Короткий астрономічний календар 1989