Докладніше про Невіла Маскелайна

Англійський астроном Невіл Маскелайн народився 6 жовтня 1732 р. (помер 9 лютого 1811 р.) у Лондоні. Початкову освіту одержав у Вестмінстерській школі, потім вивчав математику, астрономію, оптику в Трініті-коледжі Кембріджського університету, який закінчив 1754 р. Наступного року Маскелайн був посвячений в духовний сан і , почав працювати священиком у парафії недалеко від Лондона. У вільний час допомагав директору Гринвіцької обсерваторії Дж. Брадлею виконувати розрахунки таблиць рефракції. У 1759р. його обрали членом Лондонського королівського товариства. За рекомендацією Брадлея Маскелайна послали у 1761 р. на острів Св. Єлени спостерігати проходження Венери по диску Сонця з метою визначення відстані від Землі до Сонця. Несприятлива погода завадила зробити необхідні спостереження. Але під час цієї подорожі Маскелайн провів дослідження методу місячних відстаней для визначення довготи на морі. Він показав, що цей метод при користуванні таблицями руху Місяця, розрахованими німецьким астрономом Т. Майєром у 1755 р., дозволяє знайти довготу з точністю до 1° (близько 60 миль).

Головною метою другої подорожі Маскелайна — на острів Барбадос — у 1764 р. була перевірка точності іншого методу визначення довготи на морі — за допомогою хронометра, створеного Дж. Херрісоном. Крім того, він також перевірив ще два методи, в яких використовуються спостереження супутників Юпітера і покриттів зір Місяцем.

У 1765 р. Маскелайн став директором Гринвіцької обсерваторії, Королівським астрономом. За 46 років керування обсерваторією він багато зробив для обладнання її більш досконалими інструментами, для підвищення точності спостережень. У 1766 р. він почав видавати британський астрономічний морський щорічник «Nautical Аlmanac» і керував підготовкою усіх Його випусків до самої смерті. У Гринвіцькій обсерваторії виконав близько 90 тис. позиційних спостережень зір, Сонця, Місяця, планет (вони опубліковані протягом 1776—1811 рр.). Особливо точно він виміряв положення 36 яскравих зір, які були опорними при інших спостереженнях. Використавши положення тих самих зір, раніше знайдені О. Ремером для більш ранньої епохи, Маскелайн визначив їхній власний рух. Систематично спостерігав він Місяць для поліпшення таблиць Т. Майєра.

Маскелайн здійснив першу серйозну спробу визначити густину земної кулі. Він 1774 р. спостерігав зенітні відстані зір на станціях, розташованих з двох боків гори Шіхелієн у Шотландії; за відхиленнями лінії виска, що виникають внаслідок гравітаційного тяжіння до гори, одержав значення густини 4,7 г/см³ (трохи менше за дійсне). Цей експеримент був також першим переконливим доказом універсальності тяжіння, яке діє не тільки між тілами Сонячної системи, але й також між елементами кожного з цих тіл.

Маскелайн був членом Паризької АН (1802), почесним членом Петербурзької АН (1776). Лондонське королівське товариство нагородило його медаллю ім. Коплі (1775).

М. Г. Родрігес

Джерело: Короткий астрономічний календар 1982