Докладніше про Пола Меррілла

Американський астроном Пол Віллард Меррілл народився 15 серпня 1887 р. (помер 19 липня 1961 р.) в Міннеаполісі, штат Міннесота. Пола цікавили математика і фізика, саме їм він приділяв основну увагу під час навчання у Станфордському університеті. Через деякий час після закінчення університету він почав працювати у Лікській обсерваторії і вирішив присвятити своє життя астрономії. Меррілл пройшов спеціальну підготовку в Каліфорнійському університеті в Берклі й 1913 р. захистив дисертацію. Він змінив кілька місць роботи (Мічманський університет, Національне бюро стандартів) і нарешті у 1919 р. потрапив в обсерваторію Маунт-Вільсон. Тут він працював протягом 33 років.

Меррілла цікавило вивчення спектрів зір різних класів. Він був першим, хто одержав спектрограми зір в інфрачервоному світлі, знайшов і ототожнив цілий ряд ліній і молекулярних смуг у цьому діапазоні. Його дослідження зір ранніх класів увінчались створенням каталогів зір типу Ве, які були опубліковані у 1935 і 1943 рр. і містили понад 2000 зір.

Але найбільшого успіху Меррілл добився при вивченні зір пізніх спектральних класів (М, N, S) і довгоперіодичних змінних зір. Досліджуючи спектри зір типу S, він відкрив у них технецій і точно встановив наявність цирконію. Ці відкриття були дуже важливі — вони підтвердили перебіг ядерних реакцій в атмосферах холодних червоних зір. До відкриття привело його і дослідження довгоперіодичних змінних: Меррілл виявив так звані симбіотичні зорі. Вивчаючи спектр зорі R Водолія, він дійшов висновку, що це дві зорі — холодна червона і дуже гаряча блакитна, вкриті спільною туманністю. Тому в спектрахцих зір можна побачити і низькотемпературні лінії поглинання,і високотемпературні яскраві емісійні лінії. Подальші дослідження зір цього типу (а зараз їх відомо понад 30) виявили, що скоріше за всеце маленькі блакитні зорі, оточені простягнутими оболонками; можливо, у минулому ці зорі були новими. За досягнення у вивченні спектрів зір Меррілл був нагороджений медалями ім. Дрепера Національної Академії наук США та ім. Брюс Тихоокеанськогоастрономічного товариства.

З 1952 р. Меррілл працював у відділенні Інституту Карнегі у Пасадені. З 1956 по 1958 рік був президентом Американського астрономічного товариства.

Л. О. Колоколова

Джерело: Короткий астрономічний календар 1987