Докладніше про Рудольфа Мінковського
Відомий американський астроном Рудольф Лео Мінковський народився 28 травня 1895 р. (помер 4 січня 1976 р.) в Страсбурзі (Франція). Його батько, Оскар Мінковський, був професором патології. У 1913 р. Мінковський вступив до університету в Бреслау (тепер Вроцлав, Польща), сподіваючись продовжити вивчення фізики в Берліні. Але така можливість з’явилася тільки після війни, під час якої Мінковський перебував у лавах німецької армії. Після війни він навчався в Берліні, а потім повернувся до Бреслау, де завершив своє навчання і 1921 р. здобув вчений ступінь. Деякий час Мінковський працював у Геттінгені, а впродовж 1922—1935 рр. був співробітником університету в Гамбурзі (Німеччина). Невдовзі після приходу Гітлера до влади Мінковський втратив звання професора, а разом з цим і право на викладацьку діяльність, проте працював ще в університеті. В 1935 р. на запрошення В. Г. В. Бааде (1893—1960) він поїхав до США, плануючи попрацювати протягом року в обсерваторії Маунт-Вілсон і повернутись до Німеччини. Проте незабаром вченого повідомили, що він звільнений з посади співробітника Гамбурзького університету. Мінковський залишився в США і до 1960 р. працював в обсерваторіях Маунт-Вілсон та Маунт-Паломар. Упродовж 1961 — 1965 рр. вчений був співробітником Каліфорнійського університету в Берклі.
Основні наукові дослідження Мінковського стосуються газових туманностей, нових і наднових зір та пекулярних позагалактичних об'єктів. До еміграції він проводив, головним чином, спектроскопічні дослідження. Астрономічні дослідження вчений розпочав 1933 р., вивчаючи спектр туманності Оріона (М 42). В США Мінковський співпрацював з Бааде, систематично досліджуючи наднові зорі в інших галактиках та залишки наднових в Молочному Шляху. Вчений вперше розділив наднові на два типи, які відрізняються один від одного як за спектральними характеристиками, так і за виглядом кривих блиску. В 1939 р. Мінковський описав спектри обох типів наднових. Невдовзі після того, як Я. Г. Оорт (1900—1992) та Н. У. Мейол встановили, що Крабоподібна туманність (туманність М 1 у сузір’ї Тельця) є залишком наднової, Мінковський та Бааде дослідили радіоджерело в центрі туманності та ототожнили його з залишком наднової зорі. Вчений вивчав розподіл емісійних туманностей в Галактиці та досліджував внутрішні рухи в газових туманностях інтерферометричними методами. Він організував огляд неба з об’єктивною призмою для пошуку нових планетарних туманностей, в результаті якого було відкрито майже 200 об’єктів. Мінковський дослідив спектри, просторовий розподіл та рухи планетарних туманностей. Учений очолив програму фотографічного огляду неба з 48-дюймовим телескопом Шмідта обсерваторії Маунт-Паломар. В результаті цієї роботи був створений Паломарський атлас неба, відомий своєю точністю та повнотою. Мінковський ототожнив багато радіоджерел з оптичними об’єктами. В 1954 р. Мінковський і Бааде отримали фотографи туманності, ототожненими з радіоджерелом в сузір’ї Кассіопеї, виявленим 1948 р. М. Райлом (1918—1984) та Ф. Г. Смітом. В результаті тривалих досліджень Мінковський дійшов висновку (1961 р.), що ця туманність є залишком наднової, яка вибухнула близько 1700 р. Зауважимо, що Й. С. Шкловський (1916—1985) ще 1954 р. інтерпретував туманність в Кассіопеї як залишок наднової. Астрономи активно досліджують цей об’єкт і тепер. Зокрема виявлено, що його світність зменшилась з 1948 р. на чверть. Мінковський вивчав розподіл галактик у просторі, а 1960 р. виявив галактику 3С 295 з найбільшим із відомих на той час червоним зміщенням (z = 0.48). Тільки через 15 років було відкрито об’єкти з більшим червоним зміщенням. Мінковський вивчав спектральні властивості комет, а також відкрив комету 1950b Міnкоwsкі.
Л. М. Свачій
Джерело: Астрономічний календар 2001
