Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Несподівана знахідка у зразку астероїда Рюгу ставить під сумнів походження астероїдів.

26 червня 2025

Незаймані зразки з астероїда Рюгу, повернуті місією Hayabusa2 6 грудня 2020 року, були життєво важливими для покращення нашого розуміння примітивних астероїдів та формування Сонячної системи. Астероїд типу C Рюгу складається з порід, подібних до метеоритів, які називаються хондрити CI, що містять відносно велику кількість вуглецю та зазнали значних водних змін у минулому.

Дослідницька група Хіросімського університету виявила наявність мінералу джерфішериту, калійвмісного залізо-нікелевого сульфіду, у зерні Рюгу. Присутність цього мінералу є абсолютно несподіваною, оскільки джерфішерит не утворюється за умов, в яких, як вважається, Рюгу перебував протягом свого існування. Результати дослідження були опубліковані 28 травня 2025 року в журналі Meteoritics & Planetary Science.

«Джерфішерит – це мінерал, який зазвичай утворюється в середовищах, подібних до тих, що зустрічаються в енстатитових хондритах, і ніколи не був зареєстрований у хондритах CI чи інших зернах Рюгу», – каже перший автор та кореспондент Масаакі Міяхара, доцент Вищої школи передових наук та інженерії Хіросімського університету. «Його поява подібна до знаходження тропічного насіння в арктичному льоду, що вказує або на несподіване місцеве середовище, або на перенесення на великі відстані в ранній Сонячній системі».

Read more

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Вальтера Бааде

 

Відомий німецький астроном Вільгельм Генріх Вальтер Бааде народився 24 березня 1893 р. (помер 25 червня 1960 р.) в Шреттингхаузені (Вестфалія, Німеччина) в родині директора школи. З дитинства він захоплювався астрономією. У 1919 р. він закінчив Геттінгенський університет. Ще студентом Бааде протягом трьох років був помічником відомого німецького математика Ф. Клейна. Таке співробітництво було дуже корисним для молодого вченого. По рекомендації Клейна Бааде прийняли до нещодавно відкритої Бергедорфської обсерваторії (біля Гамбурга). Тут Бааде займався вимірюваннями положень комет і астероїдів, систематично спостерігав змінні зорі; йому пощастило відкрити нову комету та декілька астероїдів із унікальними орбітами, у тому числі астероїд Ікар, який ближче за всі планети підходить до Сонця.

 

У 1931 р. Бааде був запрошений на роботу до обсерваторії Маунт-Вілсон (США), де він отримав можливість провадити спостереження на найбільшому в світі у ті роки телескопі із діаметром дзеркала 254 см. Головні наукові інтереси Бааде були пов’язані з вивченням особливостей зоряних систем. Він розпочав систематичні спостереження найближчих галактик, зокрема галактики М31 у сузір’ї Андромеда. За допомогою досить потужного телескопа йому вдалося у 1944 р. розділити на окремі зорі центральну частину галактики М31. Бааде виявив, що зорі у спіральних рукавах галактики відрізняються від зір її центральної частини, і виділив два типи зоряного населення галактик. До першого типу відносяться молоді гарячі зорі, такі, як яскраві голубі гіганти, цефеїди, що зв’язані з пиловою матерією. Другий тип населення складають червоні зорі, які знаходяться у зонах, позбавлених пилу. Згодом цей розподіл на типи розширено і вдосконалено. Висновки Бааде стимулювали подальші дослідження внутрішньої будови та еволюції зір.

 

Частина наукових праць Бааде присвячена надновим зорям. Він довів, що яскраві спалахи зір, що спостерігалися Тихо Браге у 1572 р. та Й. Кеплером у 1604 р., були в дійсності спалахами наднових зір, і ототожнив їх залишки з туманностями, Бааде разом із швейцарським астрономом Ф. Цвікки першим виділив наднові зорі у самостійну групу серед нових зір. Вони висловили припущення, що внаслідок спалаху наднової утворюється компактна вироджена зоря, що складається з нейтронів.

 

У 1952 р. Бааде зробив ще одне важливе відкриття. Він досліджував цефеїди, розташовані у різних галактиках, і прийшов до висновку, що шкала міжгалактичних відстаней повинна бути подвоєна. У 1958 р. Бааде повернувся до Германії і деякий час працював у Геттінгенському університеті, його наукова діяльність була високо оцінена. Він був нагороджений Золотою медаллю Лондонського королівського товариства у 1954 р., а через рік йому присудили медаль імені Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства.

 

А. М. Довгопол

Джерело: Короткий астрономічний календар 1993

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1