Докладніше про Вільяма Пікерінґа

Останні новини

Несподівана знахідка у зразку астероїда Рюгу ставить під сумнів походження астероїдів.

26 червня 2025

Незаймані зразки з астероїда Рюгу, повернуті місією Hayabusa2 6 грудня 2020 року, були життєво важливими для покращення нашого розуміння примітивних астероїдів та формування Сонячної системи. Астероїд типу C Рюгу складається з порід, подібних до метеоритів, які називаються хондрити CI, що містять відносно велику кількість вуглецю та зазнали значних водних змін у минулому.

Дослідницька група Хіросімського університету виявила наявність мінералу джерфішериту, калійвмісного залізо-нікелевого сульфіду, у зерні Рюгу. Присутність цього мінералу є абсолютно несподіваною, оскільки джерфішерит не утворюється за умов, в яких, як вважається, Рюгу перебував протягом свого існування. Результати дослідження були опубліковані 28 травня 2025 року в журналі Meteoritics & Planetary Science.

«Джерфішерит – це мінерал, який зазвичай утворюється в середовищах, подібних до тих, що зустрічаються в енстатитових хондритах, і ніколи не був зареєстрований у хондритах CI чи інших зернах Рюгу», – каже перший автор та кореспондент Масаакі Міяхара, доцент Вищої школи передових наук та інженерії Хіросімського університету. «Його поява подібна до знаходження тропічного насіння в арктичному льоду, що вказує або на несподіване місцеве середовище, або на перенесення на великі відстані в ранній Сонячній системі».

Докладніше про Вільяма Пікерінґа

Американський астроном Вільям Генрі Пікерінг народився 15 лютого 1858 р. (помер 16 січня 1938 р.) у Бостоні. 1879 р. закінчив Массачусетський технологічний інститут і того ж року почав працювати в Гарвардській обсерваторії, директором якої був його брат, відомий астроном Е. Ч. Пікерінг. Після виходу у відставку в 1924 р. працював у власній обсерваторії на Ямайці.

Наукові праці Пікерінга присвячені головним чином вивченню планет та їх супутників. Починаючи з 1888 р. і до кінця життя, він систематично спостерігав Марс — фотографував планету, робив візуальні зарисовки. Протягом довгого часу візуально спостерігач III супутник Юпітера — Ганімед. 1899 р. відкрив IX супутник Сатурна Фебу і знайшов, що вона обертається навколо планети у зворотному напрямку. Спостерігаючи протягом багатьох років деякі кратери на поверхні Місяця (зокрема, кратер Ератосфен), Пікерінг прийшов до висновку про зміни на поверхні Місяця (ці зміни відмічали також інші астрономи).

Як і П. Ловелл, Пікерінг був упевненим прибічником гіпотези про існування в Сонячній системі позанептунової планети. 1907 р. він опублікував свою першу працю з обчисленнями положення планети на небі, і в 1919 р. в обсерваторії Маунт-Вілсон були одержані фотографії ділянки неба, вказаної Пікерінгом, але планету не знайшли. Після відкриття Плутона (1930) його зображення знайшли на цих фотопластинках поблизу місця, розрахованого Пікерінгом. Проте блиск Плутона був значно менший очікуваного, тому його не помітили.

Пікерінг перший запропонував використовувати дзеркало, що обертається, для визначення швидкості метеорів (1899); цей метод набув великого поширення. Виконав статистичне дослідження більшості відомих кометних орбіт (1910). Протягом 1878—1932 рр. очолював шість експедицій для спостереження повних сонячних затемнень, брав участь в організації спостережних станцій Гарвардської обсерваторії в Південній Каліфорнії, Перу, Південній Африці, на Ямайці. В 1893—1894 рр. керував будівництвом обсерваторії П. Ловелла недалеко від Флагстаффа в Арізоні.

Пікерінг був членом Національної АН США; одержав премію ім. Лаланда Паризької АН (1905), медаль ім. Жансена Французького астрономічного товариства (1909), дві медалі Мексиканського астрономічного товариства.

М. Г. Родрігес

Джерело: Короткий астрономічний календар 1985