Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Астрономи виявили новий зв’язок між водою та процесом формуванням планет

29 лютого 2024

 

Дослідники виявили водяну пару в диску навколо молодої зорі саме там, де, можливо, формуються планети. Вода є важливим інгредієнтом життя на Землі, а також вона, як вважають астрономи, відіграє значну роль у формуванні планет. Проте досі науковці не могли скласти мапу того, як вода розподіляється в стабільному, прохолодному диску — типі диска, який має найсприятливіші умови для формування планет навколо зорі. Нові відкриття вдалося зробити завдяки Великій міліметровій/субміліметровій антені Atacama (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array, ALMA), яку Європейська південна обсерваторія (European Southern Observatory, ESO) використовує на умовах партнерства.

Докладніше:

На зорі-канібалі виявлено металевий «рубець»

26 лютого 2024

 

Коли така зоря, як Сонце, досягає кінця свого життя, вона може поглинути навколишні планети й астероїди, які виникли разом із нею. Тепер, за допомогою Дуже великого телескопа (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) у Чилі, дослідники вперше знайшли унікальний прояв цього процесу — «рубець» (слід, Ред.), розміщений на поверхні зорі білий карлик. Результати дослідження опубліковано в The Astrophysical Journal Letters.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Йоганна Енке

 

 

Німецький астроном Йоганн Франц Енке народився 23 вересня 1791 р. (помер 26 серпня 1865 р.) в Гамбурзі. Він був восьмою дитиною в родині гамбурзького пастора, який помер, коли хлопчик був ще зовсім маленьким. З семи років Йоганн почав навчатися в школі. Хлопець надзвичайно швидко виконував складні математичні обчислення.1811 р. Енке вступив до Геттінгенського університету, маючи намір стати математиком. Але лекції К. Гаусса про обчислення орбіт небесних тіл так захопили юнака, що він почав вивчати астрономію. Ще до закінчення університету ім’я Енке стало відомим серед астрономів завдяки його обчисленням орбіт астероїдів. Та не тільки наука в ті роки володіла розумом Йоганна. Юнака захопило загальне патріотичне піднесення, що панувало у Німеччині, і він вступив до Ганзейського легіону, щоб узяти участь у війні проти Наполеона. Під час воєнних походів, що тривали три роки, Енке зустрівся з директором Зеберзької обсерваторії Б. Лінденау, який запросив його до себе на роботу. Зеберзька обсерваторія в ті роки була широко відома завдяки діяльності її першого директора Р. Цаха — засновника німецької школи практичної астрономії. З 1816 р. Енке став асистентом Лінденау, а через рік він уже виконував обов’язки директора. У 1822 р. Енке офіційно призначається на директорську посаду.

 

Це був найбільш плідний період у житті вченого. Хоч він змушений був багато займатися спостереженнями, головним захопленням Енке, як і раніше, були математичні обчислення. 26 листопада 1818 р. французький спостерігач Ж. Л. Понс відкрив комету. Енке обчислив її орбіту й одержав приголомшливий результат — період її обертання навколо Сонця становив лише 3,3 роки (1208 діб)! Ця комета, що одержала ім’я Енке, і досі залишається кометою з найменшим періодом обертання. Саме її бачили 1786, 1795 та 1805 рр. Після шеститижневих наполегливих розрахунків Енке дійшов висновку, що наступного разу комета пройде через перигелій 24 травня 1822 р. З обчислень виходило, що комету буде видно лише в південній півкулі. Астроном-аматор з Австралії Т. Брісбі знайшов комету майже точно в тому місці, яке визначив Енке. До цього тільки єдиний раз було вірно передбачено повернення комети — це була знаменита комета Галлея. Енке не забував свою комету все життя. 1835 р. вона проходила дуже близько від Меркурія, що дозволило вченому оцінити масу планети (виявилося, що раніше її завищували удвічі!). Продовжуючи дослідження руху комети, Енке помітив, що крім сили тяжіння на неї впливає ще якась сила, яку не можна було віднести за рахунок збурень від планет. Сила ця змінювала орбіту комети так, що кожне нове проходження її через перигелій наставало на 2,5 год раніше. Дослідник припустив, що весь простір заповнений якоюсь речовиною, яка гальмує рух комети. Але дослідження інших комет виявило, що частина з них не прискорює рух, а сповільнює його. Це суперечить гіпотезі про опір міжпланетного середовища. Причина стала відома зовсім недавно: вона пов’язана з дією реактивної сили від потоків кометних газів.

 

Працюючи на Зеберзькій обсерваторії, Енке виконав ще одне важливе дослідження. У 1761 та 1769 рр. у багатьох обсерваторіях світу спостерігали проходження Венери по диску Сонця. Результати цих спостережень залишались майже зовсім неопрацьованими, бо були обтяжені великими помилками. Ще навчаючись в університеті, Енке добре оволодів розробленою Гауссом теорією помилок і неодноразово вже застосовував її в розрахунках. Це дозволило вченому опрацювати спостереження Венери й одержати з надзвичайною для того часу точністю значення сонячного паралаксу 8,57″ (прийняте зараз значення 8,79″). Завдяки цим дослідженням 1825 р. Енке було запрошено на посаду директора обсерваторії у Берліні. Головним завданням його стало створення зоряних карт. Ця робота виконувалась з ініціативи Ф. Бесселя, який вважав, що нові зоряні карти стануть цінним інструментом для пошуків нових планет і комет. Над картами працювали з 1830 до 1859 р., але головний успіх приніс 1846 рік. Учень Енке Й. Ґалле одержав листа від французького астронома У. Левер’є, який повідомляв про обчислені ним ефемериди гіпотетичної восьмої планети Сонячної системи та просив пошукати її на небі. Того дня Енке справляв своє 55-річчя і, перебуваючи в доброму настрої, дозволив Галле скористатися тільки що одержаними з друкарні зоряними картами з потрібною для пошуків ділянкою. Вночі Галле спрямував телескоп на зазначену ділянку, порівняв її з картою й відразу ж виявив слабкий об’єкт, якого не було на карті. Галле покликав Енке. Разом вони вели спостереження до ранку й наступної ночі. Учені помітили, що об’єкт, як і належить планеті, повільно зміщується серед зір. Так було відкрито Нептун.

 

Пошуки нових небесних тіл стали головною діяльністю Берлінської обсерваторії. Завдяки педагогічним зусиллям Енке тут виникла школа астрономів, що славилась відкриттям та розрахунками орбіт астероїдів і комет.

 

1859 р. вчений тяжко захворів, відійшов від роботи, а через шість років помер. З 1829 р. Енке носив звання почесного члена Петербурзької Академії наук.

 

Л. О. Колоколова

Джерело: Короткий астрономічний календар 1991

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1