Докладніше про Йозефа Літтрова

Австрійський астроном Йозеф Йоган Літтров народився 13 березня 1781 р. (помер 30 листопада 1840 р.) у м. Бішофтайніц у Богемії. 1799 р. вступив до Карлового університету в Празі. Під час навчання довго не міг обрати спеціальність, але нарешті зупинився на астрономії. У 1806 р. почав працювати позаштатним астрономом Віденської обсерваторії, а у 1807 р. був запрошений до Краківського університету, де очолив кафедру астрономії та обсерваторію.

У 1810 р. академік С.Я. Румовський, тоді куратор Казанського навчального округу, запросив Літтрова у Росію з пропозицією стати професором Казанського університету і створити при ньому обсерваторію. Вже 1811 р. Літтров почав вести астрономічні спостереження у Казані — разом із молодим магістром М.І. Лобачевським та студентом І.М. Симоновим він спостерігав яскраву комету. А восени 1814 р. була збудована невеличка обсерваторія і почалися систематичні спостереження. 1813 р. Літтров стає членом-кореспондентом Петербурзької академії наук, а у 1816 р. повертається до Австрії. Посади професора астрономії і директора обсерваторії переходять до його учня І.М. Симонова. В Австрії Літтров стає на чолі обсерваторії в Офені, а з 1819 р. — Віденської обсерваторії, директором якої був до кінця життя.

Літтров — один із найрізносторонніших астрономів першої половини XIX ст. Він володів енциклопедичними знаннями у різних галузях астрономії, був блискучим лектором. Йому належать праці з астрометрії та небесної механіки, він систематично спостерігав планети, астероїди, комети, метеори. Але відомість йому принесла не наукова діяльність, а написані ним книги, зокрема, тритомна «Теоретична та практична астрономія» (1821—1827), «Діоптрика» (1830) і особливо «Таємниці неба» (1834). Остання була своєрідною популярною енциклопедією астрономії. Вона витримала три видання за життя автора, а потім ще неодноразово перевидавалася з виправленнями та доповненнями, які робив син Й.Й. Літтрова — Карл Людвиг що заступив його на посаді директора Віденської обсерваторії.

Восьме видання «Таємниць неба» було перекладено на російську мову і вийшло у 1904 р.

Л. О. Колоколова

Джерело: Короткий астрономічний календар 1990