Докладніше про Жана Пікара
Французький астроном Жан Пікар народився 21 липня 1620 р. (помер 12 жовтня 1682 р.) в Ла-Флеш (провінція Анжу). Про молоді роки Пікара нічого не відомо. За деякими джерелами, він був садівником у герцога Де Крекі, потім навчався в семінарії і прийняв духовний сан. Деякий час він допомагав П. Гассенді, професору математики в Колеж-Ройяль у Парижі. Відомо, що 21 серпня 1645 р. він разом з Гассенді спостерігав повне сонячне затемнення. У 1666 р. Пікар був призначений одним із членів-засновників Паризької АН і ще до її відкриття брав участь у деяких астрономічних спостереженнях. Разом з А. Озу удосконалив мікрометр з рухомою ниткою і застосував його для вимірювання діаметрів Сонця, Місяця і планет.
Він уперше пристосував телескоп до приладів, які застосовувалися для кутових астрономічних вимірювань, — квадрантів і секторів (1667): це нововведення значно розширило можливості астрономічних позиційних спостережень і підвищило їх точність. Завдяки йому Пікар добився надзвичайно точного для того часу результату, коли академія доручила йому виміряти довжину дуги меридіана з метою визначення радіуса земної кулі (1668—1670). Одержане ним значення довжини одного градуса меридіана лише на 30 м відрізняється від прийнятого тепер. Пізніше І. Ньютон скористався даними Пікара про розміри Землі для підтвердження закону всесвітнього тяжіння.
Пікар був одним із ініціаторів створення Паризької обсерваторії, першого державного астрономічного закладу в Європі. За його пропозицією на посаду директора запросили італійського астронома Дж. Д. Кассіні; Пікар же привіз із Данії молодого данського астронома О. Ремера, який плідно працював у Паризькій обсерваторії до 1681 р. Разом з Кассіні та Ж. Ріше Пікар у 1672 р. провадив спостереження Марса під час його великого протистояння. Із цих спостережень було знайдене значення сонячного паралакса (9,5²), яке перевищувало за точністю всі попередні визначення цієї важливої астрономічної сталої.
Починаючи з 1673 р. Пікар працював у Паризькій обсерваторії. Він брав участь у регулярних програмах спостережень, у багатьох експедиціях, що їх організовувала обсерваторія для точного визначення координат міст Франції і для створення базисної тріангуляційної сітки на території країни. І в Паризькій обсерваторії, як і в академії, Пікар запровадив чимало удосконалень у методи спостережень і інструменти: він перший оцінив важливість для астрономії щойно створеного X. Гюйгенсом маятникового годинника і здійснив точні вимірювання часу в обсерваторії при визначенні прямих сходжень світил, відмітив вплив температури на атмосферну рефракцію; перший почав спостерігати удень проходження зір через меридіан.
Пікару належить перше спостереження «барометричного сяйва» — електричного розряду в розрідженому газі.
М. Г. Родрігес
Джерело: Короткий астрономічний календар 1982
