Докладніше про Жозефа Лаланда

Французький астроном Жозеф Жером ле Франсуа де Лаланд народився 11 липня 1732 р. (помер 4 квітня 1807 р.) у невеликому місті Буркан-Брес у сім’ї начальника пошти. Астрономією він зацікавився ще в дитинстві і обладнав невелику обсерваторію на даху батьківського будинку. У десятирічному віці хлопця віддали до єзуїтського колежу в його рідному місті, через 2 роки перейшов до Ліонського колежу. Тут він продовжував заняття астрономією, провадив спостереження в добре обладнаній обсерваторії. У 1748 р. Лаланд переїхав до Парижа, щоб вивчати право. Він познайомився з відомим астрономом Ж.-Н. Делілєм (1688—1768), який щойно повернувся до Франції після 22 років роботи у Петербурзькій АН, і став його учнем. Він допомагав ученому в його спостереженнях і прослухав курс його лекцій з астрономії в Колеж-Ройяль. У 1751 р. Паризька АН направила Лаланда на один рік у Берлін для проведення спостережень Місяця і планет, які разом із спостереженнями Н.-Л. де Лакайля на мисі Доброї Надії в Південній Африці мали дати можливість визначити місячний і сонячний паралакси, а тим самим і відстані від Землі до Місяця і Сонця. Одержані обома астрономами значення цих величин виявилися досить точними.

До Франції Лаланд повернувся 1752 р. уже визнаним ученим. З того часу все його життя і діяльність були пов’язані з Паризькою АН, членом якої його обрали наступного року. Протягом більш як 50 років праці в академії Лаланд успішно займався багатьма дисциплінами: хімією, ботанікою, анатомією, літературою; але астрономія завжди залишалася головним його захопленням. Він продовжував дослідження паралакса Місяця, розробив метод урахування несферичності Землі при обчисленні паралакса. Разом з А. Клеро виконав величезні обчислення моменту повернення комети Галлея у 1759 р. Організував спостереження у різних країнах проходження Венери по диску Сонця у 1769 р., створив карту земної кулі з позначенням найсприятливіших для проведення спостережень місць, опрацював результати усіх спостережень і опублікував їх (1772). Разом із своїми помічниками і учнями визначив положення близько 50 тис. зір північної півкулі неба і опублікував їх у каталозі «Французька небесна історія» (1801). До каталога Лаланда неодноразово зверталися астрономи XIX ст. при вивченні власних рухів зір. Лаланд склав і видав у 1803 р. «Астрономічну бібліографію», найповнішу з усіх, що вийшли до того часу. Вона містила 3500 назв книг, виданих з XIV до XVIII ст. Він виконав велику роботу з удосконалення французького астрономічного щорічника «Сonnaissancedestemps», редактором якого був протягом 1760—1776 та 1794—1807 рр.

Велике місце в житті Лаланда посідала педагогічна діяльність. 1761 р. він змінив Деліля на кафедрі астрономії в Колеж-Ройяль. Серед його учнів було чимало астрономів, які залишили помітний слід в науці, — Ж.-Б. Деламбр, П.-Ф. Мешен, Дж. Піацці. Лаланд — автор багатьох підручників і популярних книг з астрономії. Найвідоміша із них фундаментальна 4-томна «Астрономія», яка подає повну картину стану цієї науки наприкінці XVIII ст.; твір витримав декілька видань і перекладений на багато мов.

Піклуючись про розвиток астрономії, Лаланд 1802 р. передав Паризькій АН свої збереження для установлення премії за найвищі досягнення в астрономії. Ця щорічна нагорода — золота медаль на честь її засновника носить ім’я Лаланда. Лаланд був членом Берлінської АН (1751), Лондонського королівського товариства (1763), почесним членом Петербурзької АН (1764) та інших академій.

М. Г. Родрігес

Джерело: Короткий астрономічний календар 1982