Ґолдрайх Пітер

Останні новини

Кулясті скупчення з часом еволюціонують цікавими способами

30 листопада 2024

Кулясті зоряні скупчення — це одні з найдавніших об’єктів у Всесвіті. Ранній Всесвіт був наповнений карликовими галактиками, і цілком можливо, що кулясті скупчення є залишками цих стародавніх реліктів. Аналіз зір у скупченнях показує, що їхній вік становить 12—13 мільярдів років. У нещодавно опублікованій статті показано: кулясті скупчення є домівкою для двох різних типів зір — первісних з нормальним хімічним складом і тих, що мають незвичайно велику кількість важких елементів.

Докладніше:

Штучний інтелект і астрономія: нейронні мережі моделюють спостереження Сонця

26 листопада 2024

Дослідження астрономів і комп’ютерників з Інституту астрономії (Institute for Astronomy, IfA) Гавайського університету можуть кардинально змінити наше розуміння Сонця. Дослідження, яке є частиною проєкту «SPIn4D», поєднує передову сонячну астрономію з передовою інформатикою для аналізу даних найбільшого в світі наземного сонячного телескопа на вершині Галеакала (острів Мауї).

Докладніше:

Ґолдрайх Пітер (н. 14.07.1939 р.)

Goldraich

Американський астрофізик Пітер Ґолдрайх народився 14 липня 1939 р. в Нью-Йорку (США). Здобув (1960) вищу освіту в університеті Корнелла. Протягом 1963—1964 рр. був науковим співробітником Кембриджського університету. З 1964 р. до 1966 р. — асистент-професор на кафедрі астрономії і геофізики в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. З 1966 р. працював у Каліфорнійському технологічному інституті (з 1969 р. — професора), а 1981 р. став на чолі кафедри астрофізики і планетарної фізики Лі Дюбріджа. Також професор Інституту перспективних досліджень (2005) в Принстоні.

Галузь наукових інтересів Пітера Ґолдрайха — небесна механіка, нейтронні зорі, космогонія тіл Сонячної системи. Першим (1969) разом з Аларом Тooмрe пояснив рух полюсів Землі під дією обертальних складових (прецесії і нутації) і сил, спричинених дрейфом континентів.

Установив, разом з Джорджем Ейбеллом, що утворення планетарних туманностей пов’язане зі скиданням зовнішньої оболонки червоних гігантів при їх перетворенні на білі карлики.

Разом зі Скоттом Тремейном висловив припущення (1979), що стійкість кільцю F на орбіті Сатурна забезпечують супутник-пастухи (цей механізм було застосовано і для пояснення стійкості кілець Урана). Обидва припущення було підтверджено (1980 р. і 1986 р.). Запропонував (1980) разом з Тремейном механізм планетарної міграції, що пояснює походження гарячих юпітерів.

На честь науковця названо астероїд 3805 Ґолдрайх.