Ґрем-Сміт Френсіс

Останні новини

Космічний гамма-телескоп «Фермі» допоміг створити каталог майже 300 гамма-пульсарів

30 листопада 2023

27 листопада поточного року на сайті американського Національного аерокосмічного агентства (NASA) з’явилася замітка про новий каталог 294 пульсарів, які випромінюють у гамма-діапазоні електромагнітних хвиль. Його створила міжнародна група астрономів, що її очолює Девід Сміт (David Smith) — провідний науковий співробітник Астрофізичної лабораторії в Бордо (Франція), котра є підрозділом Французького національного центру наукових досліджень.

Докладніше:

Астрономи вперше виявили диск навколо зорі в іншій галактиці

29 листопада 2023

Астрономи виявили диск навколо молодої зорі у Великій Магеллановій Хмарі, галактиці, сусідній з нашою. Це вперше, коли такий диск, ідентичний тим, з яких утворюються планети в Молочному Шляху, знайдено за межами нашої галактики. Нові спостереження дали змогу побачити масивну молоду зорю, яка зростає та накопичує речовину з довкілля і утворює диск, що обертається. Відкриття зроблено за допомогою Великої міліметрової/субміліметрової антени Атакама (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array, ALMA) у Чилі, яку на умовах партнерства використовують науковці Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO).

Докладніше:

Ґрем-Сміт Френсіс (н. 25.IV.1923 р.)

Grem Smit

Англійський астроном Френсіс Ґрем-Сміт народився 25 квітня 1923 р. Здобув освіту в Даунінг-коледжі Кембриджського університету. Протягом 1947—1964 рр. — співробітник Кавендішській лабораторії Кембриджського університету. З 1964 р. до 1974 р. працював у Манчестерському університеті (співробітник Наффілдської радіоастрономічної лабораторії, професор університету). Упродовж 1974—1981 рр. — у Гринвічській обсерваторії (спочатку виконував обов’язки директора, в 1975—1981 рр. — директор обсерваторії). З 1981 р. — також директор Наффілдської радіоастрономічної лабораторії. У 1982—1990 рр. — королівський астроном.

Галузь наукових інтересів Френсіса Ґрема-Сміта — радіоастрономія. Разом з М. Райлом відкрив (1948) низку дискретних джерел космічного радіовипромінювання, серед іншого, найсильніше радіоджерело Кассіопея-A. Виконав (1951) дуже точні вимірювання координат кількох яскравих дискретних джерел — це дозволило ототожнити їх з оптичними об’єктами, а також встановив (1951), що вони розташовані далеко за межами Сонячної системи. Одним з перших отримав (1952) оцінки розмірів дискретних джерел. Запропонував (незалежно від В.В. Віткевича) й використав (1952) разом з К.М. Мейчіном метод дослідження сонячної корони шляхом спостереження покриття точкового радіоджерела Сонцем. Був одним з найактивніших дослідників пульсарів.

Упродовж 1975—1977 рр. — президент Королівського астрономічного товариства.