Ґрем-Сміт Френсіс

Останні новини

Створено найдокладнішу інфрачервону мапу Молочного Шляху

26 вересня 2024

Астрономи оприлюднили величезну інфрачервону мапу Молочного Шляху, яка містить понад 1,5 мільярда об’єктів — найдокладнішу з коли-небудь створених. За допомогою телескопа VISTA Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO), наукова група спостерігала за центральними районами нашої галактики понад 13 років. Було отримано 500 терабайтів даних — це найбільший спостережний проєкт, який коли-небудь здійснювали за допомогою телескопа ESO.

Докладніше:

Довкілля квазарів раннього Всесвіту справді захаращені

24 вересня 2024

Нова знахідка, виявлена за допомогою Камери темної енергії (Dark Energy Camera), надає чітке пояснення головоломки «міської щільності» квазара.

Спостереження за допомогою Камери темної енергії (Dark Energy Camera, DECam) підтверджують очікування астрономів про те, що квазари раннього Всесвіту утворилися в ділянках космосу, густонаселених галактиками-супутниками. Винятково широке поле зору DECam та спеціальні фільтри зіграли вирішальну роль у досягненні цього результату. Спостереження також показують, чому попередні дослідження, спрямовані на визначення щільності околиць квазарів раннього Всесвіту, дали суперечливі результати.

Докладніше:

Ґрем-Сміт Френсіс (н. 25.IV.1923 р.)

Grem Smit

Англійський астроном Френсіс Ґрем-Сміт народився 25 квітня 1923 р. Здобув освіту в Даунінг-коледжі Кембриджського університету. Протягом 1947—1964 рр. — співробітник Кавендішській лабораторії Кембриджського університету. З 1964 р. до 1974 р. працював у Манчестерському університеті (співробітник Наффілдської радіоастрономічної лабораторії, професор університету). Упродовж 1974—1981 рр. — у Гринвічській обсерваторії (спочатку виконував обов’язки директора, в 1975—1981 рр. — директор обсерваторії). З 1981 р. — також директор Наффілдської радіоастрономічної лабораторії. У 1982—1990 рр. — королівський астроном.

Галузь наукових інтересів Френсіса Ґрема-Сміта — радіоастрономія. Разом з М. Райлом відкрив (1948) низку дискретних джерел космічного радіовипромінювання, серед іншого, найсильніше радіоджерело Кассіопея-A. Виконав (1951) дуже точні вимірювання координат кількох яскравих дискретних джерел — це дозволило ототожнити їх з оптичними об’єктами, а також встановив (1951), що вони розташовані далеко за межами Сонячної системи. Одним з перших отримав (1952) оцінки розмірів дискретних джерел. Запропонував (незалежно від В.В. Віткевича) й використав (1952) разом з К.М. Мейчіном метод дослідження сонячної корони шляхом спостереження покриття точкового радіоджерела Сонцем. Був одним з найактивніших дослідників пульсарів.

Упродовж 1975—1977 рр. — президент Королівського астрономічного товариства.