Лаплас Симон П’єр (28.III.1749 — 5.III.1827)
Французький астроном, математик і фізик П’єр Симон Лаплас народився 23 березня 1749 р. в Бомон-ан-Ож (Нормандія). Навчався в школі чернечого ордена, був викладачем математики у військовому навчальному закладі рідного міста. У 1766 р. приїхав у Париж і згодом став професором Військової школи. 1790 р. його призначили керівником знаменитої тепер Палати мір і ваг.
Основні наукові праці Лапласа в галузі астрономії належать до небесної механіки. Цей термін вперше з’явився у назві його грандіозної п’ятитомної праці — «Трактат про небесну механіку». В цій галузі знань Лаплас на практиці реалізував ідеї і методи І. Ньютона, викладені в «Математичних основах натуральної філософії». Він показав, що закон всесвітнього тяжіння пояснює і дозволяє розраховувати рух тіл Сонячної системи.
П. Лаплас є автором космогонічної гіпотези щодо виникнення Сонячної системи з газової туманності (1796 р.). Гіпотеза одержала назву небулярной (від лати. «nebula» — туманність).
На честь науковця названо кратер на Місяці, астероїд 4628 Лаплас.
П’єр Симон Лаплас помер 5 березня 1827 р. в Парижі.
