Саґан Едвард Карл

Останні новини

Знайдено наймасивнішу чорну діру зоряного походження в нашій галактиці

16 квітня 2024

Астрономи виявили наймасивнішу чорну діру зоряного походження серед тих, які досі знаходили в галактиці Молочний Шлях. Її помітили завдяки даним місії Gaia («Ґаяй») Європейського космічного агентства, бо вона змушує зорю-компаньйон, що обертається навколо неї, дивно «коливатися». Науковці використали дані спостережень Дуже великого телескопа (Very Large Telescope) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) та інших наземних обсерваторій для перевірки маси чорної діри, яка в 33 рази перевищує масу Сонця.

Докладніше:

Астрономи виявили сильні магнітні поля біля чорної діри в центрі Молочного Шляху

27 березня 2024

Нове зображення, отримане за допомогою Телескопа горизонту подій (Event Horizon Telescope, EHT), дало змогу виявити сильні та впорядковані магнітні поля, що виходять по спіралі від краю надмасивної чорної діри Стрілець A* (Sgr A*). На новій світлині «монстра», що ховається в серці галактики Молочний Шлях, якого вперше спостерігали у поляризованому світлі, науковці побачили структуру магнітного поля, разюче схожу на аналогічну структуру в чорної діри у центрі галактики M87. Це свідчить про те, що наявність сильного магнітного поля може бути спільною ознакою всіх чорних дір. Виявлена схожість також натякає на існування невидимого струменя (джета) в Sgr A*. Результати дослідження оприлюднені в The Astrophysical Journal Letters.

Докладніше:

Саґан Едвард Карл (9.XI.1934 — 20.XII.1996)

Sagan

Американський астроном Карл Едвард Саґан народився 9 листопада 1934 р. у Нью-Йорку (його рідні, зокрема батько, походили з України). Здобув (1955) вищу освіту в Чиказькому університеті. Потім працював в університеті штату Індіана (в 1952—1953 рр. був лаборантом у лабораторії Нобелівського лауреата генетика Г. Муллера). З 1960 р. — асистент в Єркській обсерваторії Чиказького університету, Каліфорнійському університеті в Берклі та Стенфордському університеті. Упродовж 1962—1968 рр. викладав астрономію в Гарвардському університеті й працював у Смітсонівській астрофізичній обсерваторії. З 1968 р. і до кінця життя був професором астрономії та космічних досліджень Корнеллського університету, а також керівником лабораторії з вивчення планет.

Галузь наукових інтересів Карла Саґан — планети, проблема походження життя на Землі та можливість його пошуків у Всесвіті. Виявив органічні молекули в атмосфері Юпітера. За даними радіолокації передбачив великі перепади висот (до 16 км) на Марсі. Автор «парникової моделі» атмосфери Венери. Брав участь у дослідженні планет космічними апаратами. Ініціював розміщення на автоматичних міжпланетних космічних станціях («Вояджер-1» та «Вояджер-2») послань позаземним цивілізаціям.

Упродовж 1970—1979 років — перший головний редактор міжнародного наукового журналу «Ікарус», присвяченого вивченню Сонячної системи. Один із засновників (1979) Планетного товариства. Відомий популяризатор науки і письменник (автор двох десятків науково-популярних книжок, що виходили різними мовами). Лауреат Пулітцерівської премії 1978 р. за книжку «Дракони Едема. Роздуми про еволюцію людського мозку» (1977). За мотивами його книжки «Космос» (1980) було знято науково-популярний фільм «Космос: персональна подорож» з автором у ролі ведучого. 2014 р. вийшов фільм «Космос: простір і час», що є продовженням попереднього.

На честь науковця названо кратер на Марсі, місце посадки першого марсохода «Марс Патфайндер» отримало назву «Меморіальна станція Карла Саґана», астероїд 2709 Саґан.

Карл Едвард Саґан помер 20 грудня 1996 р. в Сіетлі.