Саґан Едвард Карл

Останні новини

Чорні діри споживають речовину швидше, ніж досі вважали науковці

22 вересня 2023

Нове відкриття може пояснити, чому квазари спалахують і згасають так швидко.

Нове дослідження, яке виконали дослідники Північно-Західного університету (Northwestern University), змінює уявлення астрофізиків про «харчові» звички надмасивних чорних дір. Тоді як раніше науковці висунули гіпотезу про те, що чорні діри споживають речовину повільно, нове моделювання показує: чорні діри поглинають її набагато швидше, ніж це передбачали досі. Результати дослідження оприлюднив The Astrophysical Journal.

Докладніше:

Перше у світі 3D-моделювання розкриває фізику екзотичних наднових

17 вересня 2023

Після років цілеспрямованих досліджень і понад 5 мільйонів обчислювальних годин на суперкомп’ютері група науковців створила першу в світі тривимірну гідродинамічну модель випромінювання високої роздільної здатності для екзотичних наднових. Про цю роботу повідомив The Astrophysical Journal.

Докладніше:

Саґан Едвард Карл (9.XI.1934 — 20.XII.1996)

Sagan

Американський астроном Карл Едвард Саґан народився 9 листопада 1934 р. у Нью-Йорку (його рідні, зокрема батько, походили з України). Здобув (1955) вищу освіту в Чиказькому університеті. Потім працював в університеті штату Індіана (в 1952—1953 рр. був лаборантом у лабораторії Нобелівського лауреата генетика Г. Муллера). З 1960 р. — асистент в Єркській обсерваторії Чиказького університету, Каліфорнійському університеті в Берклі та Стенфордському університеті. Упродовж 1962—1968 рр. викладав астрономію в Гарвардському університеті й працював у Смітсонівській астрофізичній обсерваторії. З 1968 р. і до кінця життя був професором астрономії та космічних досліджень Корнеллського університету, а також керівником лабораторії з вивчення планет.

Галузь наукових інтересів Карла Саґан — планети, проблема походження життя на Землі та можливість його пошуків у Всесвіті. Виявив органічні молекули в атмосфері Юпітера. За даними радіолокації передбачив великі перепади висот (до 16 км) на Марсі. Автор «парникової моделі» атмосфери Венери. Брав участь у дослідженні планет космічними апаратами. Ініціював розміщення на автоматичних міжпланетних космічних станціях («Вояджер-1» та «Вояджер-2») послань позаземним цивілізаціям.

Упродовж 1970—1979 років — перший головний редактор міжнародного наукового журналу «Ікарус», присвяченого вивченню Сонячної системи. Один із засновників (1979) Планетного товариства. Відомий популяризатор науки і письменник (автор двох десятків науково-популярних книжок, що виходили різними мовами). Лауреат Пулітцерівської премії 1978 р. за книжку «Дракони Едема. Роздуми про еволюцію людського мозку» (1977). За мотивами його книжки «Космос» (1980) було знято науково-популярний фільм «Космос: персональна подорож» з автором у ролі ведучого. 2014 р. вийшов фільм «Космос: простір і час», що є продовженням попереднього.

На честь науковця названо кратер на Марсі, місце посадки першого марсохода «Марс Патфайндер» отримало назву «Меморіальна станція Карла Саґана», астероїд 2709 Саґан.

Карл Едвард Саґан помер 20 грудня 1996 р. в Сіетлі.