Сіттер де Віллем

Останні новини

Знайдено наймасивнішу чорну діру зоряного походження в нашій галактиці

16 квітня 2024

Астрономи виявили наймасивнішу чорну діру зоряного походження серед тих, які досі знаходили в галактиці Молочний Шлях. Її помітили завдяки даним місії Gaia («Ґаяй») Європейського космічного агентства, бо вона змушує зорю-компаньйон, що обертається навколо неї, дивно «коливатися». Науковці використали дані спостережень Дуже великого телескопа (Very Large Telescope) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) та інших наземних обсерваторій для перевірки маси чорної діри, яка в 33 рази перевищує масу Сонця.

Докладніше:

Астрономи виявили сильні магнітні поля біля чорної діри в центрі Молочного Шляху

27 березня 2024

Нове зображення, отримане за допомогою Телескопа горизонту подій (Event Horizon Telescope, EHT), дало змогу виявити сильні та впорядковані магнітні поля, що виходять по спіралі від краю надмасивної чорної діри Стрілець A* (Sgr A*). На новій світлині «монстра», що ховається в серці галактики Молочний Шлях, якого вперше спостерігали у поляризованому світлі, науковці побачили структуру магнітного поля, разюче схожу на аналогічну структуру в чорної діри у центрі галактики M87. Це свідчить про те, що наявність сильного магнітного поля може бути спільною ознакою всіх чорних дір. Виявлена схожість також натякає на існування невидимого струменя (джета) в Sgr A*. Результати дослідження оприлюднені в The Astrophysical Journal Letters.

Докладніше:

Сіттер де Віллем (6.V.1872 — 20.XI.1934)

Sitter

Нідерландський астроном Віллем де Сіттер народився 6 травня 1872 р. в Снеку (провінція Фрисландія). Здобув освіту в Ґронінґенському університеті. Два роки працював обчислювачем в обсерваторії на мисі Доброї Надії (Південна Африка). Протягом 1899—1907 років — асистент Астрономічної лабораторії в Ґронінґені. У 1908 р. став професором астрономії в Лейденському університеті. З 1919 р. — директор Лейденський обсерваторії.

Галузь наукових інтересів Віллема де Сіттера — позиційна астрономія, небесна механіка, фотометрія зір, космологія. Понад 30 років вивчав супутники Юпітера (обробив довгі ряди їхніх геліометричних вимірювань; розробив нову теорію руху супутників, що враховує стиснення Юпітера, сонячні збурення й взаємні збурення супутників; отримав нові елементи їхніх орбіт). Цю теорію використовують для визначення руху супутників Юпітера.

Виконав багато фотометричних вимірювань зір на різних галактичних широтах і встановив (1904) систематичні розходження в кольорі між зорями поблизу смуги Молочного Шляху й поблизу галактичного полюса (їх згодом пояснили концентрацією молодих зір у галактичній площині). Виконав низку робіт щодо узгодження різних астрономічних сталих. Вивчав нерівномірність обертання Землі, пояснив уповільнення обертання приливним тертям.

Застосував (1917) теорію відносності Альберта Айнштайна до космологічної проблеми. Створив одну з перших релятивістських космологічних теорій, що передбачає можливість швидких рухів космічних об’єктів (вона є попередницею пізніших моделей Всесвіту, що описують його розширення).

На честь науковця названо кратер на Місяці, астероїд 1686 Де Сіттер.

Віллем де Сіттер помер 20 листопада 1934 р. в Лейдені.

Докладніше про Віллема де Сіттера