Сіттер де Віллем

Останні новини

Несподівана знахідка у зразку астероїда Рюгу ставить під сумнів походження астероїдів.

26 червня 2025

Незаймані зразки з астероїда Рюгу, повернуті місією Hayabusa2 6 грудня 2020 року, були життєво важливими для покращення нашого розуміння примітивних астероїдів та формування Сонячної системи. Астероїд типу C Рюгу складається з порід, подібних до метеоритів, які називаються хондрити CI, що містять відносно велику кількість вуглецю та зазнали значних водних змін у минулому.

Дослідницька група Хіросімського університету виявила наявність мінералу джерфішериту, калійвмісного залізо-нікелевого сульфіду, у зерні Рюгу. Присутність цього мінералу є абсолютно несподіваною, оскільки джерфішерит не утворюється за умов, в яких, як вважається, Рюгу перебував протягом свого існування. Результати дослідження були опубліковані 28 травня 2025 року в журналі Meteoritics & Planetary Science.

«Джерфішерит – це мінерал, який зазвичай утворюється в середовищах, подібних до тих, що зустрічаються в енстатитових хондритах, і ніколи не був зареєстрований у хондритах CI чи інших зернах Рюгу», – каже перший автор та кореспондент Масаакі Міяхара, доцент Вищої школи передових наук та інженерії Хіросімського університету. «Його поява подібна до знаходження тропічного насіння в арктичному льоду, що вказує або на несподіване місцеве середовище, або на перенесення на великі відстані в ранній Сонячній системі».

Сіттер де Віллем (6.V.1872 — 20.XI.1934)

Sitter

Нідерландський астроном Віллем де Сіттер народився 6 травня 1872 р. в Снеку (провінція Фрисландія). Здобув освіту в Ґронінґенському університеті. Два роки працював обчислювачем в обсерваторії на мисі Доброї Надії (Південна Африка). Протягом 1899—1907 років — асистент Астрономічної лабораторії в Ґронінґені. У 1908 р. став професором астрономії в Лейденському університеті. З 1919 р. — директор Лейденський обсерваторії.

Галузь наукових інтересів Віллема де Сіттера — позиційна астрономія, небесна механіка, фотометрія зір, космологія. Понад 30 років вивчав супутники Юпітера (обробив довгі ряди їхніх геліометричних вимірювань; розробив нову теорію руху супутників, що враховує стиснення Юпітера, сонячні збурення й взаємні збурення супутників; отримав нові елементи їхніх орбіт). Цю теорію використовують для визначення руху супутників Юпітера.

Виконав багато фотометричних вимірювань зір на різних галактичних широтах і встановив (1904) систематичні розходження в кольорі між зорями поблизу смуги Молочного Шляху й поблизу галактичного полюса (їх згодом пояснили концентрацією молодих зір у галактичній площині). Виконав низку робіт щодо узгодження різних астрономічних сталих. Вивчав нерівномірність обертання Землі, пояснив уповільнення обертання приливним тертям.

Застосував (1917) теорію відносності Альберта Айнштайна до космологічної проблеми. Створив одну з перших релятивістських космологічних теорій, що передбачає можливість швидких рухів космічних об’єктів (вона є попередницею пізніших моделей Всесвіту, що описують його розширення).

На честь науковця названо кратер на Місяці, астероїд 1686 Де Сіттер.

Віллем де Сіттер помер 20 листопада 1934 р. в Лейдені.

Докладніше про Віллема де Сіттера