Андрієнко Дмитро Панасович (10.VII.1934 — 24.VI.2011)

Доктор фізико-математичних наук, професор, академік-засновник Академії наук вищої школи України (1992) Дмитро Панасович Андрієнко народився 10 липня 1934 р. у селі Водотиї Брусилівського району Житомирської області. Вищу освіту здобув (1956) на фізичному факультеті Київського університету імені Т.Г. Шевченка.

Працював у 1956—1960 рр. інженером-дослідником Полярної станції на мисі Шмідта (Магаданська обл., Росія). З 1960 р. — у Київському університеті (лекційний асистент, старший науковий співробітник, доцент, професор). Протягом 1972—1975 рр. був професором Алжирського університету.

Галузь наукових інтересів Д.П. Андрієнка — полярній сяйва, фізика комет. Уперше в СРСР сконструював апаратуру для визначення висот полярних сяйв та виконав їх числові вимірювання. Обґрунтував ідею і розробив математичну модель спалаху блиску комет внаслідок впливу на них потоків сонячного вітру.

Розробив і вперше використав нову теорію балістичної кумуляції кометних порошинок, яка дозволяє обґрунтувати виникнення активних процесів в атмосферах комет — спалахів блиску, утворення антихвостів та інших локальних явищ (разом з І.Г. Міщишиною). Створив та видав каталоги фізичних характеристик комет за період 1976—1985 рр.

Керував розробкою та створенням першої вітчизняної автоматизованої супутникової апаратури для дослідження озону в атмосфері Землі (працювала на кількох штучних супутниках Землі типу «Космос» та «Метеор»).

Дмитро Панасович Андрієнко помер 24 червня 2011 р. у Києві.