Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Дослідження пов’язує чорні діри з темною енергією

29 жовтня 2024

 

Майже 14 мільярдів років тому, на самому початку Великого Вибуху, таємнича енергія спонукала до експоненціального розширення Всесвіту, що зароджувався, і породила всю відому матерію. Так принаймні слідує із широко визнаної теорії інфляції (інфляційної космології).

 

Ця стародавня енергія мала головні риси темної енергії сучасного Всесвіту, яка досі є найбільшою загадкою щонайменше за одним об’єктивним стандартом: вона становить більшість — приблизно 70% — Всесвіту, але науковці не знають точно, що це так.

Докладніше:

Телескоп Gemini North захопив архіпелаг галактик, заплутаний у павутині темної матерії

24 жовтня 2024

Через сторіччя після того, як астрономи довели існування галактик за межами Молочного Шляху, величезні скупчення галактик відчиняють вікна до сучасних космічних питань.

 

 

100 років тому Едвін Габбл здобув переконливі докази існування інших галактик далеко за межами Молочного Шляху. Зображення, вміщене на початку цієї замітки, отримано за допомогою телескопа «Джеміні-Північ» (Gemini North), який разом зі своїм близнюком «Джеміні-Південь» становлять Міжнародну обсерваторію «Джеміні» (International Gemini Observatory). Нею керує Національна дослідницька лабораторія оптичної та інфрачервоної астрономії (National Optical-Infrared Astronomy Research Laboratory, NOIRLab) національного наукового фонду (National Science Foundation, NSF) США. Світлина показує частину величезного скупчення Персея, демонструючи його «острівні Всесвіти» у разючих подробицях. Спостереження за цими об’єктами дають змогу проливати світло не тільки на їхні індивідуальні характеристики, але й на такі космічні таємниці, як темна матерія.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

Хмара Епіка — Оорта — гіпотетичне сферичне скупчення великої кількості холодних тіл відносно малих розмірів довкола Сонячної системи (на відстані близько 100 000 а. о. від Сонця).

 

Уважають, що саме з Х. Е. — О. ядра комет можуть потрапляти у внутрішні ділянки Сонячної системи внаслідок гравітаційних збурень від небесних тіл, наприклад зір, які відносно близько проходять повз цю хмару. Таку ідею вперше запропонував у 1932 р. E. Епік (1893—1985), а в 1950-х рр. її розвив Ян Оорт (1900—1992). Жодних прямих свідчень про існування Х. Е. — О. досі немає.

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1