Відкриття двох нових супутників діаметром понад півтора кілометра впевнено підтвердило лідерство Юпітера серед планет Сонячної системи за їх кількістю — тепер цей показник досяг значення 69.
Поява телескопів-велетнів, оснащених надчутливими ширококутними детекторами, відкрила новий етап для астрономічних відкриттів, дозволивши відкрити зграйки крихітних супутників навколо зовнішніх планет. Наприклад, спостереження, зроблені в 2000—2003 рр., дали можливість виявити 46 нових супутників навколо Юпітера — понад дві третини від загальної кількості!
Тепер астроном Скотт Шеппард (Scott Sheppard) з Інституту Карнегі додав ще два об’єкти до планетного супутникового братства, в результаті чого загальна кількість відомих супутників досягла 69. Інформація про об’єкти S / 2016 J 1 і S / 2017 J 1 ( «S» для супутника, «J» для Юпітера) появилася в Електронному циркулярі Малих планет (Minor Planet Electronic Circulars) відповідно 2 і 5 червня поточного року.
Більшість з 69 відомих супутників Юпітера рухаються по ретроградних орбітах, тобто вони переміщаються в напрямку, протилежному напрямку обертання планети. Фото з сайту www.skyandtelescope.com.
Як пояснює Шеппард, «...ми продовжуємо наше дослідження і шукаємо дуже віддалені об’єкти у зовнішній Сонячній системі, зокрема, наші пошуки зосереджені на «Планеті X», і Юпітер зовсім випадково виявився в районі наших спостережень в 2016 і 2017 роках». Отже, науковці трішки «відступили» від магістральної лінії програми і виконали позапланові спостереження кількох ділянок зоряного неба поблизу Юпітера.
Яскравість нових супутників сягає 24 зоряної величини, що свідчить про їх крихітні розміри — 1—2 кілометри. Тому відома інформація про них аж надто скупа — окрім характерів орбіт, астрономи нічого конкретного про них не знають.
S / 2016 J 1: Шеппард виявив цей супутник під час спостереження 8 березня 2016 р., використовуючи 6,5 м телескоп-рефлектор Магеллан-Бааде (телескоп Вальтера Бааде, або «Магеллан-1» — Ред.) в обсерваторії Лас-Кампанас в Чилі. Середня відстань його від Юпітера складає 20 600 000 км, нахил орбіти 140°, ексцентриситет 0,14, період обертання 1,65 років. Хоча Шеппард вперше побачив цей об’єкт в минулому році, його орбіта залишалася невизначеною, поки він не об’єднав свої зусилля з Девідом Толеном (David Tholen) з Гавайського університету і Чедвіком Трухільо (Chadwick Trujillo) з Університету Північної Аризони, які виконали свої спостереження шість тижнів тому з 8,2-м рефлектором «Субару» (Subaru) на Мауна Кеа.
S / 2017 J 1: Шеппард і Трухільо виконали ще одні спостереження 23 березня 2017 року, використовуючи старезний 4-м рефлектор Віктора Бланко (Victor Blanco) міжамериканської обсерваторії Серро Тололо в Чилі. Окрім того, перегляд зображень, отриманих з «Субару» в 2016 р. і на початку цього року, дозволив команді підтвердити існування нового супутника. Він лежить на середній відстані 23 500 000 км від Юпітера, нахил орбіти 149°, ексцентриситет 0,40, період обертання 2,01 років.
Обидва новачки в юпітеріанському сімействі, як і переважна більшість супутників Юпітера, мають ретроградні орбіти, з нахилами, більшими 90°, що означає — вони рухаються в напрямку, протилежному напрямку обертання планети. Такі далекі, нерегулярні орбіти означають, що ці тіла, ймовірно, утворилися в іншому місці у зовнішній Сонячної системи і були захоплені в полон, проходячи повз планету на початку її історії.
Згідно з орбітальними оцінками, опублікованими в квітні Мариною Брозовік (Marina Brozović) і Робертом А. Якобсоном (Robert A. Jacobson) із Лабораторії реактивного руху (JPL), 11 нерегулярних супутників Юпітера мають орбіти, відомі так погано, що їх вважають «втраченими». Шеппард і його колеги під час спостережень виявили всі ці об’єкти, крім одного з них, якого відтоді ніхто більше не бачив.
Шеппард і Трухільо не гаяли часу, вони виконали ретельне повторне сканування ділянки навколо Юпітера, в результаті чого «перевідкрили» супутники S/2003 J 5 , S/2003 J 15 , і S/2003 J 18, а також уточнили орбіту S/2011 J 2.
«Ми точно “віднайшли” п’ять втрачених супутників» — гордиться Шеппард, зазначивши, що спостереження 2016 і 2017 років можуть бути легко пов’язані з деякими із невизначених знахідок 2003 року. «Ми маємо більше супутників Юпітера в наших нових спостереженнях 2017 року і, ймовірно, всі “втрачені” об’єкти мають право на реінкарнацію в наших нових спостереженнях» — сказав Шеппард, зазначивши, що для бездоганного ототожнення нових об’єктів йому доведеться повернутися до них на початку 2018 року, але вже з використанням великих телескопів.
За інф. з сайту www.skyandtelescope.com підготував Георгій Ковальчук
