Сяюче «гроно» галактик заповнює докладне зображення, отримане з допомогою Оглядового телескопа Європейської південної обсерваторії (VLT Survey Telescope ESO) — найсучаснішим 2,6 м телескопом, призначеним для спостереження небесних світил у видимому світлі. Безлічі зоряних систем на світлині дозволяють астрономам розкрити найтонкіші особливості структури галактик.
Глибоке зображення ділянки неба навколо еліптичної галактики NGC 5018 показує ледве помітні потоки зір та газу, що виходять з неї. Ці тонкі риси — ознака галактичних взаємодій. Вони також дозволяють отримати важливі дані про структуру й динаміку галактик ранніх класів. Фото з сайту www.eso.org.
Дуже великий телескоп (Very Large Telescope, VLT) ESO дозволяє докладно спостерігати дуже слабкі астрономічні об’єкти. Але, коли астрономи хочуть зрозуміти походження великої різноманітності галактик, вони мають озброїтися телескопом з набагато більшим полем зору. Телескоп VLT Survey (VST) — якраз такий. Його збудували, щоб досліджувати великі ділянки чистого чилійського нічного неба й виконувати докладні астрономічні огляди зоряного неба Південної півкулі.
Потужні властивості VST «заманили» міжнародну команду астрономів виконати огляд галактик ранніх класів (VST Early-type GAlaxy Survey, VEGAS) [1] з метою вивчення вибірки еліптичних галактик у південній півкулі [2]. Використовуючи чутливий детектор OmegaCAM, встановлений на VST [3], науковці на чолі з Меріленою Спавоне (Marilena Spavone) з INAF-італійської астрономічної обсерваторії Каподімонте в Неаполі, яка є структурним підрозділом Національного інституту астрофізики Італії, отримала велику кількість різноманітних зображень таких галактик з різним оточенням.
Однією з цих галактик є NGC 5018, молочно-біла галактика поблизу центру цього зображення. Вона лежить в сузір’ї Діви і на перший погляд нагадує не що інше, як дифузний пузир. Але, подивившись уважніше, видно, що з цієї еліптичної галактики виходять слабкий потік зір і газ, який називають припливним хвостом. Тонкі галактичні структури, такі як припливні хвости та зоряні потоки, є прямим свідченням галактичних взаємодій. Вони також дозволяють отримувати важливі дані про структуру й динаміку галактик.
На цій світлині, що показує ділянку неба навколо еліптичної галактики NGC 5018, позначено її сусідів, а також кілька астероїдів, які були захоплені випадково під час тривалих експозицій, потрібних для виявлення слабких потоків зір між галактиками. Фото з сайту www.eso.org.
Окрім багатьох еліптичних (і кількох спіральних) галактик на передньому тлі цього якісного 400-мегапіксельного зображення видно також різнобарвні зорі нашої галактики Молочний Шлях. Ці зорі, такі як яскраво синя HD 114746 поблизу центру світлини, це, власне, завади на зображенні. Вони не належать до об’єктів дослідження, але потрапили на зображення, бо лежать між Землею та далекими галактиками, які досліджують науковці. Не такими помітними, але водночас разючими, є слабкі сліди, залишені астероїдами з нашої планетної системи. На зображенні є смуги, залишені астероїдами 2001 TJ21 (110423) та 2000 WU69 (98603).
Отже, хоча астрономи досліджували тонкі особливості далеких галактик, що лежать на відстані мільйонів світлових років від Землі, у процесі роботи вони також сфотографували сусідні зорі на відстані сотні світлових років, і навіть слабкі сліди астероїдів, які належать до Сонячної системи. Тобто, навіть вивчаючи найвіддаленіші об’єкти Всесвіту, чутливість телескопів ESO і темне чилійське небо дозволяють виконувати разючі спостереження значно ближчих до Землі небесних тіл.
Примітки
[1] VEGAS — це глибоке багатодіапазонне дослідження галактик раннього типу, яке з допомогою VLT Survey Telescope (VST) виконує наукова група під керівництвом Енрікетти Йодіце (Enrichetta Yodice) з італійської астрономічної обсерваторії Каподімонте в Неаполі (Національний астрофізичний інститут Італії).
[2] Еліптичні галактики також називають галактиками ранніх класів. І не тільки через їхній вік, але й тому, що колись вважали: вони еволюціонують до більш поширеніших спіральних галактик. Нині цю ідею вважають помилковою. Для галактик ранніх класів характерним є гладка еліпсоїдальна форма і, зазвичай, відсутність газу та активного процесу утворення зір. Дивовижна різноманітність форм і типів галактик підпорядкована класифікації Габбла.
[3] OmegaCAM — це високочутливий детектор, що складається з 32 окремих пристроїв із зарядовим зв’язком. Він створює зображення з 256 мільйонами пікселів, що в 16 разів більше, ніж у камери Advanced Camera for Surveys, встановленої на Космічному телескопі імені Габбла. OmegaCAM розроблено та побудовано консорціумом інститутів у Нідерландах, Німеччині та Італії з великим внеском ESO.
За інф. з сайту www.eso.org підготував Іван Крячко
