Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Зоряні перемички показують: розвиток ранніх галактик у Всесвіті відбувався набагато швидше, ніж вважалося раніше

24 квітня 2024

Ранні галактики були не такими хаотичними і розвивалися набагато швидше, ніж вважали астрономи раніше.

 

Це випливає з результатів дослідження, яке «озирнулося» на понад десять мільярдів років назад. Міжнародна група астрономів під керівництвом науковців з Даремського університету, Великобританія, використала космічний телескоп Джеймса Вебба (James Webb Space Telescope, JWST), щоб знайти докази формування в галактик барів [Бар галактики (англ. bar — перемичка) — складова багатьох спіральних і неправильних галактик, яка лежить у площині диска і має вигляд витягнутого ущільнення із зір і міжзоряного газу.], коли Всесвіту було лише кілька мільярдів років. Результати дослідження опубліковано в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.

Докладніше:

Знайдено наймасивнішу чорну діру зоряного походження в нашій галактиці

16 квітня 2024

 

Астрономи виявили наймасивнішу чорну діру зоряного походження серед тих, які досі знаходили в галактиці Молочний Шлях. Її помітили завдяки даним місії Gaia («Ґаяй») Європейського космічного агентства, бо вона змушує зорю-компаньйон, що обертається навколо неї, дивно «коливатися». Науковці використали дані спостережень Дуже великого телескопа (Very Large Telescope) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) та інших наземних обсерваторій для перевірки маси чорної діри, яка в 33 рази перевищує масу Сонця.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

news 27 10 22v

 

Космічний телескоп NASA імені Джеймса Вебба спеціально розроблений, щоб виявляти слабке інфрачервоне світло від дуже далеких галактик і дати астрономам можливість побачити ранній Всесвіт. Природа галактик у цей ранній період існування Всесвіту недостатньо відома та зрозуміла. Але гравітаційне лінзування від скупчень галактик, що лежать перед далекими об’єктами, збільшує на астрономічних знімках зображення тьмяних дуже віддалених галактик, а також будує кілька зображень об’єкта в різних частинах знімка.

 

Ми [Енн Дженкінс (Ann Jenkins) — автор оригінальної замітки на сайті NASA — з Наукового інституту космічного телескопа (Управління з роботи зі громадськістю)] ведемо бесіду з трьома астрономами, які працюють з космічним телескопом Вебба, щоб поговорити про їхні останні відкриття. Учасники розмови: Ден Коу (Dan Coe) з AURA/STScI Європейського космічного агентства та Університету Джона Гопкінса, Тайґер Сяо (Tiger Hsiao) з Університету Джона Гопкінса і Ребекка Ларсон (Rebecca Larson) з Техаського університету в Остіні. Ці науковці за допомогою«Вебба» спостерігали далеку галактику MACS0647-JD і виявили дещо цікаве.

 

Ден Коу: Я відкрив цю галактику MACS0647-JD десять років тому за допомогою Космічного телескопа імені Габбла. На той час я ніколи раніше не вивчав галактики з високим червоним зміщенням, а потім я знайшов цю, яка була потенційно найвіддаленішою з червоним зміщенням 11, тобто містилась приблизно на 97% космічної шкали часу до моменту Великого Вибуху. «Габбл» показав її нам як лише бліду червону цятку. Ми могли сказати, що вона була справді маленькою, просто крихітною галактикою у перші 400 мільйонів років існування Всесвіту. Тепер ми спостерігали її за допомогою«Вебба» і змогли розрізнити ДВА об’єкти! Ми активно обговорюємо, чи це дві галактики, чи два скупчення зір в одній галактиці. Ми не знаємо цього, але це питання, на які ми завдяки «Веббу» маємо знайти відповіді.

 

Тайґер Ю-Ян Сяо: Ви також можете побачити, що кольори двох об’єктів дуже ріжні. Один синій, а другий червоний. Синій газ і червоний газ мають різні характеристики. Синій об’єкт насправді має дуже молоде утворення зір і майже не має пилу, але маленький червоний об’єкт має більше пилу всередині, і він старший. І їхні зоряні маси також, ймовірно, різні.

 

Дуже цікаво, що ми бачимо дві структури в такій маленькій системі. Ми можемо бути свідками злиття галактик у дуже ранньому Всесвіті. Якщо це буде найвіддаленіше злиття, я буду в захваті!

 

Ден Коу: Завдяки гравітаційному лінзуванню масивного скупчення галактик MACS0647 виникло три зображення системи MACS0647-JD: JD1, JD2 і JD3. Їхнєзображення збільшене у восьмеро, п’ятеро і вдвічі відповідно.

 

STSCI J v22502a f 2000x1463 1

Це порівняння зображень MACS0647-JD, отриманих Космічним телескопом імені Габбла у 2012 році та космічним телескопом Джеймса Вебба (з використанням тих самих кольорів, що й на зображенні «Габбла») у 2022 році. Зверніть увагу, що на зображенні від «Габбла» MACS0647-JD має вигляд слабкої червоної точки, але «Вебб» показує набагато більше деталей. Авторські права на зображення: SCIENCE: NASA, ESA, CSA, STScI, та Тайгер Сяо (Tiger Hsiao) з Університету Джона Гопкінса). Обробка зображень: Алісса Паґан (Alyssa Pagan) з STScI). Фото з сайту https://blogs.nasa.gov.

 

Ребекка Ларсон: До цього часу ми не мали змоги докладно вивчити галактики в ранньому Всесвіті. До «Вебба» їх було відомо лише десятки. Вивчення ранніх галактик може допомогти нам зрозуміти, як вони еволюціонували в галактику, в якій ми живемо нині. А також про те, як Всесвіт розвивався з плином часу.

 

Якщо ви подивитеся на тло зображень, які ми отримуємо за допомогою космічного телескопа Вебба, ви побачите ці маленькі точки — і це все галактики! Кожна із них. Дивовижна кількість інформації, яку ми отримуємо. Раніше ми просто не могли цього побачити. І це не глибоке поле. Це не тривала експозиція. Ми навіть не намагалися використовувати цей телескоп, щоб подивитися на одну точку протягом тривалого часу. Це лише початок!

 

Стаття науковців, які брали участь в цій розмові, вміщена тут.

 

Примітка редактора: результати наукового дослідження, виконаного на підставі даних від «Вебба», які висвітлено в цій публікації, ще не пройшли рецензування.

 

За інф. з сайту https://blogs.nasa.gov підготував Іван Крячко

 

Примітка від редактора Українського астрономічного порталу:

 

За даними науковців, виявлені об’єкти дуже малі, як для небесних тіл такого типу. Їхні зоряні маси становлять близько 100 мільйонів сонячних мас. Більший і яскравіший компонент має дуже синій колір, ймовірно, через недавнє утворення зір і відсутність пилу. Його діаметр становить 140 парсек (457 світлових років). У меншого компонента червоніший колір, ймовірно, тому, що він старший (100—200 мільйонів років) і має менший діаметр — 40 парсек (130 світлових років).

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1