Науковці знайшли докази гігантського спалаху, який поширився так далеко за межі Галактики, що прояв його впливу видно за 200 000 світлових років від неї.
Величезна кількість енергії вирвалася з околиць надмасивної чорної діри в центрі Молочного Шляху лише 3,5 мільйона років тому й у вигляді конусоподібних потоків, спрямованих на обидва полюси Галактики, проникла в глибокий космос.
Такий висновок випливає з результатів досліджень, виконаних групою науковців під керівництвом професора Джосса Бленд-Готорна (Joss Bland-Hawthorn) з Centre of Excellence for All-Sky Astrophysics in 3 Dimensions (ASTRO 3-D) в Австралії. Ці результати незабаром оприлюднить The Astrophysical Journal.
Явище, відоме як спалах Сейферта, спричинило появу двох величезних «іонізаційних конусів», що поширилися крізь увесь Молочний Шлях: з відносно невеликим діаметром поблизу чорної діри на початку, й значно ширші, коли вони виходили з Галактики.
Художнє уявлення про сильні сплески йонізованого випромінювання, що надходять із центра Молочного Шляху та впливають на Магеллановий потік. Відео з сайту https://astro3d.org.au/not-long-ago-the-centre-of-the-milky-way-exploded/.
Спалах був таким потужним, що вплинув на Магеллановий потік — довгий шлейф газу, що простягається від сусідніх з карликових галактик, які називають Великою та Малою Магеллановими Хмарами. Магеллановий потік лежить в середньому на відстані 200 000 світлових років від Молочного Шляху.
Вибух був таким величезним, вказує австралійсько-американська група дослідників, щоб його спричинило щось інше, крім ядерної активності, пов’язаною з чорною дірою, відомою як Стрілець А, або Sgr A*, що приблизно в 4,2 мільйона разів масивніша, ніж Сонце.
«Спалах, мабуть, був трохи схожий на промінь маяк», — сказав професор Бленд-Готорн, який працює також в Сіднейському університеті. «Уявіть собі темряву, а потім хтось на короткий проміжок часу вмикає ліхтар маяка».
Використовуючи дані, зібрані Космічним телескопом імені Габбл, дослідники підрахували, що сильний вибух стався понад три мільйони років тому. В галактичній шкалі часу це зовсім недавно. В цей момент на Землі астероїд, що спричинив вимирання динозаврів, був уже на 63 мільйони років у минулому, а давні предки людей, австралопітеки, вже мешкали в Африці.
«Це драматична подія, яка сталася кілька мільйонів років тому в історії Молочного Шляху», — сказала професор Ліза Кьюлі (Lisa Kewley), директор ASTRO 3D. «Потужний викид енергії та випромінювання стався прямо з галактичного центра в навколишню речовину. Це свідчить про те, що центр Молочного Шляху є набагато динамічнішим місцем, ніж ми вважали раніше. Пощастило, що ми живемо не там!».
Вибух, за оцінками дослідників, тривав, можливо, 300 000 років — дуже короткий період, як порівняти з часом існування Галактики.
У дослідженні, окрім професора Бленд-Готорна, брали участь науковці з Австралійського національного університету та Сіднейського університету, а також університету Північної Кароліни, Колорадського університету та Наукового інституту космічного телескопа в Балтиморі (США).
Схематична діаграма показує поле іонізуючого випромінювання над південною півкулею галактики Молочний Шляху, порушене явищем, що називають спалахом Сейферта. Фото з сайту www.eurekalert.org.
Нові дослідження спираються на роботу, очолювану також професором Бленд-Готорном і результати якої опубліковані в 2013 році. В тій роботі було наведено докази сильної вибухоподібної події, що сталася в центрі Молочного Шляху. Вказувалось на те, що ця подія не була пов’язана із вибухами зір, а стала, ймовірно, наслідком діяльності SgrA *.
«Ці результати кардинально змінюють наше розуміння Молочного Шляху», — сказала співавтор дослідження Маґда Ґуґлієльмо (Magda Guglielmo) з Сіднейського університету. «Ми завжди сприймали нашу галактику як неактивну, не з таким яскравим центром. Натомість ці нові результати відкривають можливість повного переосмислення її еволюції та природи».
«Спалах, що стався три мільйони років тому, був таким потужним, що мав наслідки для оточення Галактики. Ми є свідками пробудження краси, яка до цього спала».
Нові результати зміцнюють думку про те, що головним «підозрюваним» є SgrA *, але, зізнаються науковці, ще треба виконати багато досліджень. Їхній висновок такий: розвиток, вплив і взаємодія чорних дір з галактиками — «це непересічна проблема в астрофізиці».
За інф. з сайту www.eurekalert.org підготував Іван Крячко
