Астрономи виконали одне з найвдаліших спостережень в історії астрономії. Їм вдалося побачити дві ділянки з інтенсивним випромінюванням, що містяться на відстані 20 км одна від одної поблизу зорі, відстань до якої становить 6500 світлових років. Такі спостережні можливості дозволили б, наприклад, із Землі побачити блоху на поверхні Плутона.
Незвичайне спостереження стало можливим завдяки рідкісній геометрії та характеристикам двох зір, що обертаються одна навколо одної. Перша з них — холодна, маломасивна зоря, що належить до сімейства коричневих карликів, яка втрачає речовину. Ця речовина утворює своєрідний потік, який простягається від зорі у вигляді великого кометного хвоста. Другий компонент подвійної системи — екзотична зоря з швидким обертанням, яку називають пульсаром.
Уявлення художника про пульсар PSR B1957+20 який видно крізь хмару газу, що огортає його зорю-компаньйона. Фото з сайту www.sciencedaily.com.
«Газ, що міститься перед пульсаром, діє як збільшувальне скло», — сказав Роберт Мейн (Robert Main), перший автор статті, де описано спостереження і яку 24 травня поточного року оприлюднив журнал Nature. «Ми по суті дивимося на пульсар через природну лупу, що періодично дозволяє нам бачити два регіони окремо», — додав науковець. Мейн, кандидат наук (PhD) на кафедрі астрономії та астрофізики Торонтського університету, працює в Інституті астрономії та астрофізики імені Данлопа цього університету.
Пульсар (у даному випадку це PSR B1957+20 — Ред.) — нейтронна зоря, яка швидко обертається — понад 600 разів на секунду. Оскільки вісь обертання пульсара має нахил до осі, що з’єднує магнітні полюси, то він має інтенсивне випромінювання з двох ділянок на його поверхні. Інтенсивні райони випромінювання, які спостерігали астрономи, пов’язані з цими ділянками.
Діаметр коричневого карлика становить близько третини діаметра Сонця. Це дорівнює відстані в майже два мільйони кілометрів від пульсара (п’ять відстаней між Землею і Місяцем). Орбітальний період — лише 9 годин. Карликова зоря-компаньйон має синхронне обертання відносно пульсара, а тому завжди повернута до нього одним боком, як Місяць до Землі.
Оскільки коричневий карлик лежить близько від пульсара, то він зазнає суттєвого впливу від його сильного випромінювання. Воно нагріває одну сторону відносно холодної карликової зорі до температури близько 6000 °С (таку температуру має «поверхня» Сонця — Ред.).
Спалах на пульсарі зрештою може привести до руйнування його супутника. Пульсари в таких типах подвійних систем називають пульсарами «чорної вдови». Точно так само, як павук Чорна вдова (каракурт) поїдає свого напарника, пульсар може поступово поглинути весь газ із карликової зорі.
На додаток до спостереження з неймовірно високою лінійною роздільною здатністю, результат може стати ключем до пояснення природи таємничих явищ, відомих як швидкі радіосплески (Fast Radio Bursts, FRBs). «Багато спостережуваних властивостей FRBs можна пояснити, якщо такі сплески підсилює плазмова лінза», — сказав Мейн. «Властивості посилених імпульсів, які ми виявили в нашому дослідженні, демонструють явну подібність до сплесків FRBs, які повторюються. Це свідчить про те, що повторювані FRBs можуть походити з таких подвійних систем в галактиках».
За інф. з сайту www.sciencedaily.com підготував Іван Крячко
