Найближча сусідка Сонця, зоря Проксима з сузір’я Кентавра (Proxima Centauri), може бути не такою гостинною, як ми вважаємо — астрономи виявили такий потужний спалах на ній, що він ставить під сумніви здатність цієї зорі дати притулок біологічному життю.
Науковці на чолі з Мередитом МакГрегором (Meredith MacGregor) з Інституту наук Карнегі виявила спалах, аналізуючи спостережні дані, отримані торік радіоінтерферометром ALMA (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array), що складається з 66 антен, розташованих в пустелі Атакама в Чилі.
Уявлення художника про спалах зорі Проксима Кентавра. Фото з сайту www.zmescience.com.
Згідно з нинішніми уявленнями, сонячні спалахи — одна з наймасштабніших та високоенергетичних подій в космічному просторі, про які ми знаємо. Їх спричиняють короткі замикання силових ліній магнітного поля протилежного знаку в атмосфері зорі. Під час спалаху збурення і зменшення магнітного поля зорі призводять до прискорення електронів (негативно заряджених частинок) до швидкостей, близьких до швидкості світла. Ці процеси такі потужні, що внаслідок їх розвитку частки починають взаємодіяти із зоряною плазмою (сильно електрично зарядженими атомами), буквально вириваючи їх з поверхні зорі. Як наслідок — відбувається спалах (вибух). Такі явища особливо чітко проявляють себе в спектрі зорі.
Енергія виявленого спостерігачами явища на Проксимі Кентавра, навіть за стандартами сонячного спалаху, була дуже високою. Амплітуда спалаху в максимумі в 10 разів перевищувала величину найпотужніших сонячних спалахів, які астрономи коли-небудь спостерігали при дослідженнях активності Сонця.
«24 березня 2017 року не було звичайним днем для Проксими Кентавра», — сказав МакГрегор. У максимумі спалаху яскравість зорі зросла в 1000 разів впродовж 10 секунд. Йому, до слова, також передував менший спалах. Взагалі, подія тривала менше двох хвилин, що могло б пояснити, чому ніхто не зареєстрував спалах в його початковій фазі. До речі, ALMA спостерігав зорю понад 10 годин протягом січня—березня минулого року, коли й було виявлено спалахи.
З попередніх спостережень науковці знали, що Проксима Кентавра схильна до проявів такої активності — регулярних різких підвищень яскравості. Щоправда вони були набагато меншими і їх спостерігали головно в рентгенівському спектрі.
Після реєстрації такої потужної спалахової активності, науковці змушені сумніватися в життєздатності екзопланети Проксима б (Proxima b), яка до цього викликала великий інтерес як потенційний прихисток біологічного життя. Вона обертається навколо своєї материнської зорі на відстані, в 20 разів меншій, аніж Земля на орбіті Сонця. Тому такі потужні спалахи зорі практично не залишать жодних шансів гіпотетичному життю на існування.
Дослідники вважають, що спалахи, в 10 разів потужніші, порівняно з найсильнішими аналогічними проявами активності Сонця, виплеснуть на екзопланету майже в 4000 разів більше випромінювання, аніж його отримує Земля від Сонця в моменти найпотужніших сонячних спалахів. Цього достатньо, щоб створити на її поверхні буквально пекельні умови: «Цілком імовірно, що Proxima b була знівечена дуже сильними потоками високоенергетичного випромінювання під час спалаху», — сказав МакГрегор.
«Протягом мільярдів років, що минули з часу формування Proxima b, спалахи, подібні до цього, могли випарувати будь-яку атмосферу або океан на ній і стерилізувати поверхню, а це означає, що вести розмову про можливість існування на поверхні планети достатньої для еволюції біологічного життя кількості рідкої води передчасно і нерозумно».
Тому можна вважати справедливим рішення вилучити екзопланету Proxima b із переліку потенційних прихистків біологічного життя, поки вчені не знайдуть вагомих аргументів для розв’язку цієї колізії.
Такий підхід дозволив команді дослідників отримати краще уявлення щодо будови системи Проксими Кентавра і погодитися з попередніми висновками — система містить великі згустки пилу та більші фрагменти, подібні до тіл поясу астероїдів у Сонячній системі.
За інф. з сайту www.zmescience.com підготував Георгій Ковальчук
