Завдяки численним автоматичним місіям, які досліджували атмосферу, поверхню та геологію Марса, вчені дійшли висновку, що Марс колись був набагато теплішим і вологим місцем. Крім того, що планета мала щільнішу атмосферу, вона була досить теплою, щоб на поверхні могла існувати рідка вода в річках, озерах і навіть океані, що покривав більшу частину північної півкулі.
Згідно з результатами нового дослідження, виконаного на підставі даних, зібраних космічним апаратом Curiosity («Кьюріосіті», «Допитливість» — Ред.) NASA, виявляється, що кратер Ґейл (де марсохід виконує дослідження протягом останніх восьми років) зазнав великих повеней приблизно 4 мільярди років тому. Ці висновки вказують на те, що середні широти Марса одночасно також були покриті водою і дають додаткові натяки на те, що колись цей район планети міг бути придатним для життя.
Ці висновки випливають з дослідження, результати якого оприлюднив журнал Nature Scientific Reports 5 листопада поточного року. Наукову групу очолював професор фізики Езат Гейдарі (Ezat Heydari) з Університету Джексона, а до її складу входили геологи, геофізики, астрономи та дослідники з Лабораторії реактивного руху NASA (Jet Propulsion Laboratory, JPL), Корнельського та Гавайського університетів.
Цей «автопортрет» марсохода Curiosity показує космічний апарат в місці, з якого він спустився вниз, щоб просвердлити кам’яну мішень під назвою «Бахскін» (Buckskin) у підніжжя гори Шарпа. Фото з сайту www.universetoday.com.
На Марсі по всьому ландшафту закарбовані докази водного минулого планети у вигляді добре збережених геологічних особливостей. Як не дивно, але нинішнє марсіанське середовище — холод, сухість, відсутність рідкої води і дуже розріджена атмосфера — дало змогу зберегти ці докази протягом мільярдів років.
Наукова група виконала аналіз даних, отриманих Curiosity, про гравійні хребти на частині Горбистої рівнини (Hummocky Plains Unit) та низки хребтів і ярків у Борозенчастій частині (Striated Unit). Ці осадові хвилеподібні відкладення відомі як «мегаріпплес» (їх ще називають антидюни; інакше — гряда, тобто підвищення рельєфу витягнутої форми, — Ред.). Співавтор дослідження Альберто Ґ. Ферен (Alberto G. Fairén), запрошений астробіолог з Коледжу мистецтв і наук, в газеті «Корнельська хроніка» написав, що «ми вперше виявили мегаповені за даними від марсохода Curiosity». Він також зазначив: «Відкладення, утворені внаслідок таких потужних повеней, раніше дослідники не ідентифікували за даними від орбітальних космічних апаратів».
Ці антидюни на дні кратера Ґейл мають висоту близько 9 метрів і лежать на відстань близько 137 м одна від одної. Крім того їх вік становить приблизно 4 мільярди років і вони ідентичні шаруватим осадовим породам на Землі, які утворювалися внаслідок танення льоду під час раннього четвертинного льодовикового періоду (близько 2 мільйонів років тому).
Зображення кратера Ґейл, що ілюструє місце посадки та шлях марсохода Curiosity. Фото з сайту www.universetoday.com.
Дослідницька група пов’язує утворення цих особливостей на Марсі з таненням льоду, що, ймовірно, було спричинено великим ударом, який привів до виділення вуглекислого газу та метану із замерзлих водойм планети. Водяна пара і гази у поєднанні створили парниковий ефект, що спричинив до тимчасового підвищення температури та вологіших умов.
Охолоджуючись, водяна пара конденсувалася, утворюючи хмари, що пролили сильний дощ, який, можливо, пройшов на великій площі планети. У кратері Ґейл ця вода поєдналася з водами, що текли з гори Шарп, розташованої в центрі кратера. Результатом усього цього стала серія повеней, що створили низку гряд на дні кратера, які залишилися там цілим після зникнення води.
Ці останні результати є ще одним свідченням того, що в кратері Ґейл колись існували стійкі озера та струмки, про що свідчать осадові відкладення. Наявність цих водойм, що існували протягом тривалого часу, є одним з найсильніших свідчень того, що мікробне життя могло існувати в кратері Ґейл і на горі Шарп мільярди років тому. Як підсумував Ферен: «Ранній Марс був надзвичайно активною планетою з погляду геології. Планета мала умови, потрібні для існування рідкої води на поверхні — а на Землі, де є вода, є життя. Отже, ранній Марс був придатною для життя планетою. Він був заселеним? Це питання, на яке допоможе відповісти наступний марсохід Perseverance ...».
Уявлення художника про марсохід «Персеверанс» (Perseverance, «Наполегливість» — Ред.) на Марсі. Фото з сайту www.universetoday.com.
18 лютого 2021 р. до марсохода «Кьюріосіті» приєднається «Персеверанс». Як тільки він вийде на поверхню, цей дослідник-робот долучиться до пошуку життя на Марсі (в минулому й теперішнього) і стане першою місією для отримання зразків для можливого повернення на Землю. Їх аналіз дасть змогу науковцям, нарешті, ближче побачити марсіанський ґрунт і камені, які можуть містити яскраві ознаки минулого життя.
Ця місія та інші, які мають прибути найближчими роками, допоможуть прокласти шлях для можливих пілотованих експедицій на Марс, які створять базу на Червоній планеті та спробують розкрити безліч таємниць її геологічної історії та еволюції.
За інф. з сайту www.universetoday.com підготував Іван Крячко
