За допомогою оглядового телескопа для астрономії, що працює у видимому та інфрачервоному діапазонах електромагнітного спектра (Visible and Infrared Survey Telescope for Astronomy, VISTA) і належить Європейській південній обсерваторії (European Southern Observatory,ESO), астрономи створили величезний інфрачервоний атлас п’яти найближчих до Землі ділянок зореутворення. Для цього вони об’єднали понад мільйон зображень. Ці великі мозаїки показують молоді зорі, які занурені в густі хмари пилу, у процесі формування. Новий атлас стане для астрономів унікальним джерелом інформації, за допомогою якого можна розшифрувати складну загадку процесу народження зір.
«На цих зображеннях ми можемо виявити навіть найслабкіші джерела світла, як-от зорі, набагато менші масою, ніж Сонце, та виявляти об’єкти, яких ніхто раніше не бачив», — сказав Стефан Майнґаст (Stefan Meingast), астроном Віденського університету в Австрії та перший автор нового дослідження. Його результати оприлюднив журнал Astronomy & Astrophysics. Майнґаст додав: «Це дозволить нам зрозуміти процеси, які перетворюють газ і пил на зорі».
Зорі утворюються, коли хмари газу та пилу руйнуються під дією власної сили тяжіння, але подробиці того, як це відбувається, до кінця не вивчені. Скільки зір народжується з хмари? Яка їхня маса? Скільки з цих зір матимуть планети?
Щоб відповісти на ці запитання, наукова група Майнґаста обстежила п’ять прилеглих регіонів зореутворення за допомогою телескопа VISTA в обсерваторії Паранал ESO в Чилі. Використовуючи інфрачервону камеру VISTA VIRCAM, група зареєструвала світло, що надходить із глибини хмари пилу. «Пил закриває ці молоді зорі від нас, роблячи їх практично невидимими для наших очей. Лише в інфрачервоному випромінюванні ми можемо дивитися глибоко в ці хмари і вивчати зірки на етапі формування», — пояснила Алена Роттенштайнер (Alena Rottensteiner), аспірантка Віденського університету та співавторка дослідження.
У дослідженні під назвою VISIONS науковці спостерігали за ділянками зореутворення в сузір’ях Оріона, Змієносця, Хамелеона, Південної Корони та Вовка. Ці регіони лежать на відстані менше 1500 світлових років від нас і такі великі, що охоплюють величезну площу на небесній сфері. Діаметр поля зору VIRCAM становить три повні Місяці, що робить його унікальним для картографування таких надзвичайно великих ділянок.
Інфрачервоне зображення об’єкта HH 909 A у сузір’ї Хамелеона. Нові зорі народжуються в барвистих хмарах газу та пилу, які видно на цьому знімку. Інфрачервоні спостереження, завдяки яким отримано це зображення, виявляють нові подробиці в ділянках зореутворення, які зазвичай закриті хмарами пилу. Зображення створено на основі даних, зібраних приймачем VIRCAM, який під’єднано до телескопа VISTA в обсерваторії Паранал ESO в Чилі. Спостереження виконано в рамках огляду VISIONS. Результати цього огляду дозволить астрономам краще зрозуміти, як утворюються зорі в цих оповитих пилом ділянках Всесвіту. Це зображення розміром 520 мільйонів пікселів можна розглянути докладніше за допомогою цієї масштабованої версії. Авторські права на зображення: ESO/Meingast та ін. Фото з сайту www.eso.org.
За п’ять років наукова група отримала понад мільйон зображень. Окремі зображення потім були складені разом у великі мозаїки, які є складовими атласу. Вони показують величезні космічні пейзажі. Ці докладні панорами містять темні плями пилу, світлі хмари, новонароджені зорі та віддалені зорі Молочного Шляху, що утворюють своєрідне тло зазначених панорам.
Оскільки ті самі ділянки дослідники спостерігали неодноразово, дані VISIONS також дозволять астрономам вивчити, як рухаються молоді зорі. «За допомогою VISIONS ми спостерігаємо за цими зорями-дитинчатами протягом кількох років, що дозволяє нам вимірювати їхній рух і дізнаватися, як вони залишають свої материнські хмари», — пояснив Жоао Алвес (João Alves), астроном Віденського університету та головний дослідник VISIONS. Таке завдання непросте, бо зміщення цих зір, якщо дивитися на них із Землі, таке ж мале, як ширина людської волосини, яку видно з відстані 10 кілометрів. Ці визначення руху зір доповнюють вимірювання, отримані місією Gaia («Гайя») Європейського космічного агентства у видимому діапазоні електромагнітних хвиль. Але в цьому діапазоні молоді зорі приховані товстими завісами пилу.
Атлас VISIONS зацікавить астрономів на довгі роки. «Тут є величезна довгострокова цінність для астрономічної спільноти, тому ESO керує відкритими оглядами, такими як VISIONS», — сказала Моніка Петр-Ґотценс (Monika Petr-Gotzens), астроном з ESO в Гархінзі, Німеччина, і співавтор дослідження. Крім того, VISIONS буде основою для майбутніх спостережень за допомогою інших телескопів, таких як Надзвичайно великий телескоп (Extremely Large Telescope,ELT) ESO, який зараз будують в Чилі. Він має стати до ладу наприкінці цього десятиліття. «ELT дозволить нам розглянути певні регіони з безпрецедентною деталізацією і ми зможемо побачити окремі зорі, які нині там формуються», — підсумував Майнґаст.
За інф. з сайту www.eso.org підготував Іван Крячко
