Л. М. Свачій
кандидат фізико-математичних наук
Головна астрономічна обсерваторія Національної академії наук України
19 лютого 2023 р. минає 550 років із дня народження видатного польського вченого Міколая Коперника (1473—1543). Він розробив геліоцентричну систему світу, згідно з якою у центрі нашої планетної системи перебуває Сонце, а Земля, як і інші планети, обертається навколо нього, водночас обертаючись навколо власної осі. Ці погляди вчений виклав у працях «Міколая Коперника Малий коментар про гіпотези, що стосуються небесних рухів» (1513 р.) та «Про обертання небесних сфер» (1543 р.). Геліоцентрична модель світобудови прийшла на зміну геоцентричній системі, де в центрі світу міститься Земля, та започаткувала нову епоху в астрономії.
Міколай Коперник. Фото з відкритих джерел.
*****
Міколай Коперник народився в Торуні — важливому торговому центрі, головному місті тодішньої пруської Польщі, що розміщене на берегах річки Вісли. Його батько був забезпеченим купцем, а мати походила з місцевого багатого й давнього роду. Міколаєві — наймолодшому з чотирьох дітей цієї сім’ї — пішов десятий рік, коли помер його батько (1483 р.). Опікуном родини став материн брат Лука Ваценроде (у деяких джерелах: Лукаш Ваченроде чи Лука Ватцельроде), канонік, а пізніше, з 1489 р., єпископ Вармійський (Вармія — велика область Прусії). Високоосвічений дядько, який свого часу навчався у славних тоді на всю Європу Краківському (Ягеллонському) й Болонському університетах, відіграв величезну роль у долі майбутнього великого астронома.
Міколай Коперник закінчив школу в Торуні, після чого дядько відправив його у польську столицю Краків навчатися в університеті. Там 18-річний Коперник вступив на факультет вільних мистецтв, де кілька років вивчав математику, фізику, астрономію, астрологію, теорію музики, поетику, риторику, класиків (Арістотеля, Сенеку, Ціцерона та ін.), медицину, займався живописом; викладали в Краківському університеті латинською мовою.
Астрономією юний Міколай захопився всерйоз; у Ягеллонському університеті її блискуче викладав професор Альберт Блар із Брудзева, або Альберт Войцех Брудзевський (1445—1497). Професор Брудзевський викладав цей предмет за найкращим у той час навчальним посібником «Нова теорія планет» («Theoricae Novae Planetarum»), який склав Ґ. Пурбах і опублікував Регіомонтан 1472 року, більше того — проф. Брудзевський доповнив названий посібник власним коментарем (він вийшов друком 1495 р.). Таким чином, Міколай Коперник вивчав астрономію саме там, де тоді її найкраще викладали.
Не отримавши диплома, М. Коперник покинув Краківський університет і чотири роки, з осені 1496 р., навчався в Болонському університеті на юридичному факультеті. Він вивчав там церковне право, досконало оволодів грецькою мовою і міг читати античних мислителів (Платона, Арістотеля та ін.) в оригіналі. Разом з тим М. Коперник став учнем і помічником професора Доменіко Новари (1452—1504) — викладача математики й астрономії, знаного теоретика й спостерігача, котрий свого часу вказав на помилки в «Альмагесті» Птолемея. Молодий студент допомагав Д. Новарі виконувати астрономічні спостереження та опанував під його керівництвом це мистецтво. Під час навчання в університеті м. Болоньї М. Коперник познайомився ще з голландцем Павлом Міддельбурзьким (1445—1533), релігієзнавцем і математиком, який згодом керував роботою щодо реформи календаря; ця цікава людина також відіграла неабияку роль у житті Міколая Коперника.
Матеріально М. Коперник був забезпечений, оскільки в 1497 р. його затверджено каноніком кафедрального собору Вармійської єпархії в м. Фромборк (Фрауенбург) та надано відпустку для навчання в Італії. Згодом, у 1503 р., Вармійська єпархія відрядила М. Коперника ще на три роки в Падуанський університет для вивчення медицини (мав неабиякі здібності до цього), юриспруденції та здобуття диплома доктора канонічного (церковного) права.
У травні 1503 р. Міколай Коперник здобув згаданий вище диплом, а в 1506 чи 1507 р. повернувся з Італії на Батьківщину; невдовзі його призначили радником і секретарем єпископа Вармійського Луки Ваценроде, а також лікарем у невеликому місті Лідзбарку. У цьому містечку М. Коперник мешкав до смерті свого дядька (1512 р.), допомагаючи йому, в т.ч. як лікар, а згодом переселився у містечко Фромборк, що на високому горбі на березі Вісли, на побережжі Балтійського моря.
Там, у відносно глухій місцевості Північної Європи, Міколай Коперник мешкав і працював, поселившись в одній із башт Фромборзького собору. Активно провадячи різноманітну діяльність (зокрема, сконструював гідравлічну машину, яка забезпечувала водою мешканців Фромборка), він знаходив час і для астрономічних досліджень.
Величезна наукова заслуга Міколая Коперника в тому, що він запропонував та обґрунтував геліоцентричну модель світобудови на противагу тогочасній геоцентричній моделі, яку розробив давньогрецький учений Клавдій Птолемей (близько 87—165). Теоретичні розмірковування М. Коперник доповнив власними спостереженнями: вимірюваннями положень Сонця, Місяця та планет на уявній небесній сфері; для цього він виготовив простий ручний інструмент — трікетрум, що складався із трьох градуйованих соснових планок.
Свою першу наукову працю щодо нової моделі світобудови — «Міколая Коперника, Малий коментар про гіпотези, що стосуються небесних рухів» («Nicolai Copernici, De Hypothesibus motuum coelestium a se constitutіs Commentariolus»), — він написав у проміжок часу 1520—1530 рр. У цій невеликій за обсягом (усього 12 сторінок), але величезній за значенням роботі стисло, без математичних викладок, сформульовано принципи геліоцентричної системи світу: Земля — не центр Всесвіту, але центр тяжіння для тіл на її поверхні та Місяця (Місяць — супутник Землі); Всесвіт (ним керують надприродні сили) обмежений у просторі, замкнутий усередині сфери нерухомих зір, котра розміщена на величезній відстані від планет, зокрема від Землі; у центрі Всесвіту міститься Сонце; Земля обертається навколо своєї осі; Земля та інші планети обертаються навколо Сонця.
Можна сказати, що М. Коперник обґрунтував істинність уявлень про Всесвіт, які суперечать так званому здоровому глуздові, тобто повсякденному досвіду людей. Такого роду уявлення зафіксовано ще з V ст. до н.е., зокрема їх сформулювали філософ піфагорової школи Філолай Кротонський (приблизно 470 — приблизно 400 до н. е.), філософ Луцій Сенека (4 до н.е. — 65) та вчений, філософ, католицький кардинал Микола Кузанський (1401—1464). Запропонована Міколаєм Коперником геліоцентрична модель світу — наче межа, яка розділяє всю історію фізико-математичних наук; з неї починається сучасний науковий світогляд.
Примірники «Малого коментаря» в рукописних копіях М. Коперник розіслав своїм найближчим друзям, таким чином ознайомлюючи сучасників-учених з основними принципами геліоцентричної моделі світу. Погляди польського астронома руйнували звичну геоцентричну систему світу Птолемея і здавалися настільки дивовижними, що над ними багато хто насміхався, хоча дехто і хвалив. Зокрема, високоосвічений та ерудований кардинал Капуї, німець Ніколаус фон Шонберг (Nikolaus von Schṏnberg, 1472—1537) у 1536 р. схвально відгукнувся про «Малий коментар» і радив Коперникові опублікувати працю, де ці погляди викладені докладно. Схвалив модель світу Коперника і добре освічений папа Климент VII, який 1533 р. послухав на цю тему лекцію вченого Йоганна Відманштадта.
Однак польський учений дуже довго не наважувався публікувати свій трактат «Про обертання небесних сфер» («De revolutionibus orbium coelestium»), плід 30-річних розмірковувань, де він розвинув і обґрунтував геліоцентричну систему світу. Умовив М. Коперника зробити це його давній друг Тідеман Гізе (Tiedemann Giese, 1480—1550), єпископ Кульмський (м. Кульмськ тепер м. Хелмно в Польщі). Виданням трактату клопотався єдиний учень Коперника — німецький учений, професор математики Ґеорґ Ретік (Georg Rheticus, 1514—1574), пізніше цим зайнявся лютеранський релігієзнавець і астроном Андрій Оссіандер. Трактат вийшов друком накладом 1000 примірників 1543 року в Нюрнберзі — через 11 років після того, як був завершений його рукопис. Ґеорґ Ретік надіслав учителеві в м. Фромборк примірник — і важкохворий тоді Міколай Коперник ще потримав його в руках за кілька годин до своєї смерті 24 травня 1543 р.
Зазначимо, що Г. Ретік ще 1540 р. у м. Данціг опублікував невелику працю, де виклав учення Коперника, з яким ознайомився у Фромборку під керівництвом свого великого наставника; скорочена назва цієї праці: «Про книжки обертань небесних сфер Міколая Коперника, перша оповідь, складена одним юнаком, що вивчає математику». Написана у вигляді послання до нюрнберзького математика Й. Шонера (1477—1547), вона стала першою друкованою публікацією щодо геліоцентричної моделі світобудови.
Переслідування ідей Коперника з боку Католицької Церкви розпочалися тільки майже через століття, зокрема книжку «Про обертання небесних сфер» засудила папська Конгрегація ценсури (індекса) 5 березня 1616 р. Відповідний акт підписали кардинал Сент-Сесіль, єпископ Альба та брат Мадлейн; тодішній Папа Римський Павло V не підписав його. Цю заборону офіційно зняли тільки 1828 року, тобто через понад два століття!
Чому М. Коперник так довго (понад 10 років) не публікував свій готовий рукопис трактату? Щодо цього були та є різні погляди. Зокрема, знаний український учений та історик науки Іван Климишин уважає, що основна причина така. М. Коперник, «помістивши» у центрі Всесвіту Сонце, дотримувався хибного припущення, що планети рухаються навколо нього рівномірно по колових орбітах. А щоб пояснити всі нерівномірності руху Землі, інших планет і Місяця, він послугувався поняттям епіциклів, які нагромаджувалися один на одного, хоча кількість епіциклів набагато зменшилася, як порівняти зі системою Птолемея (34 замість понад 80). Отже, система світобудови Коперника була не тільки геліоцентричною, але й епіциклічною — через припущення про рівномірно-колові рухи планет. Можливо, М. Коперник інтуїтивно розумів, що його модель світобудови дещо неправильна, містить пережитки старої системи світу, тому і довго зволікав з публікацією книжки «Про обертання небесних сфер».
Крім геліоцентричної моделі світобудови, М. Коперник зробив ще багато важливого в астрономії. Зокрема, він привів дати давніх спостережень астрономічних явищ (затемнення, поява комет тощо) до григоріанського календаря і на основі цього досить точно обчислив тривалість деяких астрономічних періодів, сам проспостерігав 15 затемнень Сонця й Місяця, передбачив існування фаз у Венери й Меркурія, установив причину прецесії та ін.
Насамкінець відмітимо, що тіло Міколая Коперника поховали у гробниці (фактично у братській могилі), у храмі на честь Св. Яна у м. Фромборку. Як пишуть деякі історики астрономії, згодом Наполеон своїм коштом поновив пам’ятник видатному астрономові. У наш час, 22 травня 2010 р. в кафедральному соборі м. Фромборка останки знаменитого вченого були поміщені в металевий саркофаг, облицьований сандаловим деревом, і урочисто перепоховані — за присутності видатних учених і представників влади Польщі; над гробом звели триметровий пам’ятник великому астрономові. Пам ҆ ятники Міколаєві Копернику є у багатьох населених пунктах Польщі та інших країн. На честь великого сина польського народу названо астероїд, кратери на Місяці й Марсі та сонцеподібна зоря в сузір’ї Рака.
Пам ҆ ятник Міколаєві Копернику у Варшаві. Фото з відкритих джерел.
На честь М. Коперника названо кратер на Місяці. Фото з відкритих джерел.
ЛІТЕРАТУРА
1. Азархин В. А., Горский В.С. «Научная истина и судьба учёного». — К., «Наукова думка», 1984. — 176 с.
2. Климишин І. А. Історія астрономії. // 2-ге, випр. вид., Івано-Франківськ: «Гостинець», 2006. — 652 с.
3. Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Г. Астрономы (биографический справочник). // 2-е изд., К. «Наукова думка», 1986. — 512 с.
