Чандрасекар Субрахманьян (19.X.1910 — 21.VIII.1995)

Американський астрофізик і фізик-теоретик Субрахманьян Чандрасекар народився 19 жовтня 1910 р. у м. Лахор (нині Пакистан). Здобувши (1930) вищу освіту в університеті Мадрасу, отримав від індійського уряду стипендію для навчання в Кембриджі (вступив до Триніті коледжу, де його науковим керівником був Ральф Фаулер). Упродовж року за порадою Поля Дірака перебував в Інституті теоретичної фізики в Копенгагені, де мав зустрічі з Нільсом Бором. У 1933 р. отримав ступінь доктора філософії. З 1937 р. став до роботи в Чиказькому університеті на посаді професора-асистента Отто Струве і президента Роберта Гатчінса. Працював у Чиказькому університеті до кінця життя.

Галузь наукових інтересів Субрахманьяна Чандрасекара в астрономії — білі карлики, чорні діри, зоряна динаміка, загальна теорія відносності. Розробив (1929—1939) теорію білих карликів і знайшов їх максимальну масу (межа Чандрасекара). Знайшов максимальну масу ізотермічного ядра зорі (межа Шенберга—Чандрасекара). Отримав фундаментальні результати в зоряній динаміці (1939—1943), теорії переносу випромінювання (1943—1950), магнітній гідродинаміці (1950—1961), в теорії фігур рівноваги і в теорії чорних дір (1971—1983).

Наприкінці 80-х років ХХ ст. почав роботу над теорією зіткнень гравітаційних хвиль. Лауреат (разом з Вільямом Фаулером) Нобелівської премії 1983 року за теоретичні дослідження фізичних процесів, що відіграють важливу роль в будові й еволюції зір.

Упродовж 1952—1971 рр. був головним редактором журналу «Astronomical Journal». На честь науковця названо астероїд 1958 Чандра, космічна рентгенівська обсерваторія «Чандра».

Субрахманьян Чандрасекар помер 21 серпня 1995 р. в Чикаго (США).