Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Несподівані періодичні спалахи можуть пролити нове світло на явище акреції чорної діри

12 вересня 2019

Космічний рентгенівський телескоп XMM-Newton, найпотужніша рентгенівська обсерваторія Європейського космічного агентства, зареєстрував загадкові спалахи від активної чорної діри в ядрі галактики GSN 069, що лежить від Землі на відстані приблизно 250 мільйонів світлових років. До цього такі спалахи ніхто не спостерігав. 24 грудня 2018 р. було помічено, що яскравість джерела раптово стає в 100 разів вищою, ніж звичайний рівень, а потім протягом однієї години повертається до нормального стану та знову зростає через дев’ять годин.

Докладніше:

Міжнародний проект «IAU100 NameExoWorld»: участь України

02 серпня 2019

 

Міжнародний астрономічний союз (IAU) у рамках святкування 100-річчя від часу свого заснування організував міжнародний проект «IAU100 NameExoWorld».  Мета міжнародного проекту: звернути увагу суспільства на усвідомлення нашого місця у Всесвіті, заохотити  до роздумів про майбутнє нашої рідної планети Земля.

 

У рамках цього проекту кожна країна світу — член Міжнародного астрономічного союзу (МАС) — надає власні назви екзопланеті та її батьківській зорі, які спостерігаються у небі над столицею цієї країни. Країни — члени МАС, серед яких і Україна, — підтвердили свою участь у проекті на національному рівні (http://www.nameexoworlds.iau.org/ukraine).

Read more

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Анрі Деландра

 

Французький астроном Анрі Александр Деландр народився 24 липня 1853 р. (помер 15 січня 1948 р.) у Парижі. 1874 р. закінчив Політехнічну школу в Парижі і до 1881 р. перебував на військовій службі. У 1881—1889 рр. працював у фізичних лабораторіях Політехнічної школи і Паризького університету. Тут, вивчаючи спектри молекул, Деландр винайшов закони, які описують розподіл частот спектральних ліній у смугах та розподіл по спектру частот голів смуг. Ці закони названо його ім’ям. Він також докладно описав ультрафіолетові спектри молекулярних смуг азоту, водяної пари, деяких сполук вуглецю.

 

1889 р. Деландр почав працювати в Паризькій обсерваторії. Він організував спектральні дослідження на великому 1,2-метровому телескопі — визначав променеві швидкості зір, здійснив перші точні спектральні вимірювання швидкості обертання Юпітера навколо осі, вивчав обертання кілець Сатурна. Там само Деландр розпочав дослідження Сонця, які стали основним напрямком його подальшої наукової діяльності. У 1891 р., незалежно від американського астронома Дж. Хейла, він відкрив складну структуру ядер ультрафіолетових ліній іонізованого кальція в сонячному спектрі. Того самого ж року, також незалежно від Хейла, він винайшов спектрогеліограф — прилад, що дозволяє одержувати зображення диска Сонця в монохроматичних променях, а відтак уможливлює вивчення сонячної хромосфери.

 

1897 р. Деландр перейшов до Медонської обсерваторії і працював тут до 1929 р., коли вийшов у відставку. Після смерті П. Жансена він став директором обсерваторії (1908), а 1927 р.— також директором Паризької обсерваторії. За допомогою першокласного устаткування Медонської обсерваторії, яке він удосконалив та збагатив, Деландр фотографував великі планети, планетарні та дифузні туманності, продовжив спектральні дослідження зір і планет — спостерігав Нову Персея 1901 р., подвійні зорі. Виявив, що Уран обертається навколо осі в зворотному напрямі (відносно інших планет Сонячної системи). Він ототожнив смуги у спектрах голів комет Даніеля (1907) і Морхауза (1908) з молекулами ціану та вуглеводнів, а смуги у спектрах хвостів комет — з молекулами азоту.

 

У галузі сонячної фізики Медонська обсерваторія стала одним із провідних центрів. Деландр організував регулярні спостереження сонячного спектра та фотографування поверхні Сонця в різних променях, що дало змогу простежити розвиток різних явищ сонячної активності. Він здійснив дослідження темних волокон та циркуляції газів у сонячній атмосфері, оцінив величину загального магнітного поля Сонця, створив модель сонячної хромосфери. У наукових дискусіях з проблем сонячної фізики, що тривали на початку XX ст., Деландр дотримувався правильного погляду на природу сонячної активності, вважаючи її електромагнітною. Він передбачив існування радіовипромінювання Сонця, що його відкрили тільки через сорок років.

 

Дослідження сонячної хромосфери привело Деландра до висновку про існування хромосфер і в інших зір, подібних до Сонця; він одержав спектральні докази цього для деяких жовтих гігантів.

 

Деландр очолював чотири експедиції для спостереження повних сонячних затемнень: у Сенегалі (1893), Японії (1896), Іспанії (1900, 1905). Одержав цінні фотографії корони, один із перших виміряв її інфрачервоне випромінювання. Не припиняв він і лабораторних досліджень, найвагомішим наслідком яких став доказ існування молекулярного ефекту Зеємана, тобто впливу магнітного поля на спектри молекул.

 

Деландра було обрано 1902 р. членом Паризької АН (1920 р. її президент). Був членом багатьох інших академій і наукових товариств, зокрема членом-кореспондентом Петербурзької АН (з 1914 р.). Одержав Золоту медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1913) і медаль ім. Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1921).

 

М. Г. Родрігес

Джерело: Короткий астрономічний календар 1978

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1