Г’юїш Ентоні (н.11.IV.1924)

Англійський радіоастроном Ентоні Г’юїш народився 11 травня 1924 р. у м. Фой (південно-західна Англія). Здобувши (1946) вищу освіту в Кембриджському університеті, приєднався до групи дослідників під керівництвом Мартіна Райла в Кавендішській лабораторії університету. З 1952 р. — співробітник Маллардської радіоастрономічної обсерваторії Кембриджського університету (у 1982—1988 рр. її директор). З 1951 р. був викладачем Кембриджського університету (протягом 1971—1989 рр. професор радіоастрономії). З 1977 р. — професор астрономії Королівського інституту Великобританії.

Галузь наукових інтересів Ентоні Г’юїша — радіоастрономія. Відкрив (1964) явище мерехтіння радіоджерел малих кутових розмірів при проходженні їхнього випромінювання через хмари плазми в міжпланетному просторі, використав явище мерехтіння для вивчення сонячної корони й оцінки розмірів дуже малих радіоджерел.

У липні 1967 р. студентка Кембриджського університету Дж. Белл, яка працювала під його керівництвом, відкрила джерело пульсуючого радіовипромінювання (невдовзі група Г’юїша відкрила ще три таких об’єкти). Їх назвали пульсарами. Г’юїш першим зробив припущення, що пульсари пов’язані з нейтронними зорями (на той час існування таких об’єктів передбачали лише в теорії), а також оцінив відстані до них і показав, що пульсари лежать в нашій галактиці.

Разом з Мартіном Райлом удостоєний Нобелівської премії з фізики 1974 року за піонерські дослідження в галузі радіофізики й за визначальну роль у відкритті пульсарів.