Гулст ван де Кристофель Гендрік (19.XI.1918 — 31.VII.2000)

Нідерландський астроном Гендрік Кристофель ван де Гулст народився 19 листопада 1918 р. в Утрехті. Здобув вищу освіту в Утрехтському університеті. Протягом 1946—1948 рр. працював у Чиказькому університеті, а також різних обсерваторіях США. З 1948 р. до кінця життя працював в Лейденському університеті (з 1952 р. — професор астрономії).

Галузь наукових інтересів Гендріка Гулста — радіоастрономія, міжзоряне середовище, теорії розсіювання світла. Передбачив (1944), ще студентом, можливість спостереження спектральної лінії атомарного водню (обчислив її довжину — 21,2 см) в радіодіапазоні у випромінюванні міжзоряних хмар. Це припущення було підтверджено зі спостережень у 1951 р. Обробив разом з Яном Оортом перші спостереження радіовипромінювання водню і з’ясував картину розподілу водню в Галактиці.

Вивчав конденсацію частинок забрудненого льоду в міжзоряному просторі і природу поглинання, розсіювання та поляризації світла цими частинками. Виконав важливі роботи з теорії розсіювання світла на малих частинках. Показав у 1946 р. (одночасно з К. Алленом), що F-корона Сонця виникає внаслідок розсіювання фотосферного випромінювання на частинках міжпланетної пилу.

Брав участь у плануванні європейських космічних досліджень. Був головою Нідерландської комісії з геофізичних і космічних досліджень. Один із засновників Комітету з космічних досліджень (КОСПАР) Міжнародної ради наукових союзів (у 1958—1962 — його президент). У 1968—1970 роках — голова Ради Європейської організації з космічних досліджень. На честь науковця названо астероїд 2413 ван де Гулст.

Гендрік Кристофель ван де Гулст помер 31 липня 2000 р. у Лейдені.