Гулст ван де Кристофель Гендрік

Останні новини

Це не супутник! Науковці сумніваються у виявленні першого екзосупутника

09 грудня 2023

Хоча каталог екзопланет містить понад 5000 відомих світів, відкриття екзосупутника — це зовсім інша історія.

У новому дослідженні дует вчених слідує за Обі-Ваном Кенобі із «Зоряні війни: Нова надія» щодо повідомлення про виявлення двох супутників, які обертаються навколо планет за межами Сонячної системи. Коротше кажучи, вони не впевнені, що перші в історії людства виявлення екзосупутника точні. Висновки з дослідження також показують: такі супутники загалом можуть проявляти себе лише в тому разі, якщо вони дуже великі.

Докладніше:

Землеподібні планети можуть утворюватися в незвичайних умовах

02 грудня 2023

Міжнародна група астрономів за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба вперше спостерігала воду та інші молекули у внутрішніх ділянках диска, з яких формуються планети, в одному з найекстремальніших середовищ Галактики. Ці результати свідчать про те, що умови для формування землеподібних (кам’янистих) планет, які зазвичай існують в дисках, що містяться в ділянках утворення зір малої маси, також можуть мати місце в регіонах утворення масивних зір і, можливо, в більш широкому діапазоні середовищ.

Докладніше:

Гулст ван де Кристофель Гендрік (19.XI.1918 — 31.VII.2000)

Hulst

Нідерландський астроном Гендрік Кристофель ван де Гулст народився 19 листопада 1918 р. в Утрехті. Здобув вищу освіту в Утрехтському університеті. Протягом 1946—1948 рр. працював у Чиказькому університеті, а також різних обсерваторіях США. З 1948 р. до кінця життя працював в Лейденському університеті (з 1952 р. — професор астрономії).

Галузь наукових інтересів Гендріка Гулста — радіоастрономія, міжзоряне середовище, теорії розсіювання світла. Передбачив (1944), ще студентом, можливість спостереження спектральної лінії атомарного водню (обчислив її довжину — 21,2 см) в радіодіапазоні у випромінюванні міжзоряних хмар. Це припущення було підтверджено зі спостережень у 1951 р. Обробив разом з Яном Оортом перші спостереження радіовипромінювання водню і з’ясував картину розподілу водню в Галактиці.

Вивчав конденсацію частинок забрудненого льоду в міжзоряному просторі і природу поглинання, розсіювання та поляризації світла цими частинками. Виконав важливі роботи з теорії розсіювання світла на малих частинках. Показав у 1946 р. (одночасно з К. Алленом), що F-корона Сонця виникає внаслідок розсіювання фотосферного випромінювання на частинках міжпланетної пилу.

Брав участь у плануванні європейських космічних досліджень. Був головою Нідерландської комісії з геофізичних і космічних досліджень. Один із засновників Комітету з космічних досліджень (КОСПАР) Міжнародної ради наукових союзів (у 1958—1962 — його президент). У 1968—1970 роках — голова Ради Європейської організації з космічних досліджень. На честь науковця названо астероїд 2413 ван де Гулст.

Гендрік Кристофель ван де Гулст помер 31 липня 2000 р. у Лейдені.