Ібн Юнус (950 — 31.V.1009)

Арабський астроном Ібн Юнус (повне ім’я Абуль-Хасан Алі ібн Абдуррахман ібн Юнус ас-Садаф аль-Міср) народився 950 р. у м. Фустат (сучасний Каїр, Єгипет). Його вчителем був перський астроном і математик Абу-ль-Вафа. Виконував астрономічні спостереження в обсерваторії на горі Мокаттам поблизу Каїра.

Склав астрономічні таблиці «Зідж ал-Хакимі» (найкращі таблиці такого роду, їх застосовували у практиці астрономічних обчислень протягом майже двох століть). Виправив значення кута нахилу екліптики і попереджання рівнодення, що залишалися незмінними з часів Птолемея. З аналізу даних спостережень затемнень Сонця і Місяця упродовж 977—1007 рр. відкрив вікове прискорення середнього руху Місяця.

Удосконалив гномон і довів, що його тінь показує висоту над горизонтом верхнього краю (а не центру) сонячного диска. Досліджував питання, пов’язані з вимірюванням кутів на площині й на сфері (сферична тригонометрія).

Ібн Юнус помер 31 травня 1009 р. в Каїрі (Єгипет).