Івановська Вільгельміна

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.

Івановська Вільгельміна (2.IX.1905 — 16.V.1999)

Ivanovska

Польський астроном Вільгельміна Івановська народилася 2 вересня 1905 р. у м. Вільно (нині Вільнюс) в Литві. Вищу освіту здобула у Вільнюському університеті. Протягом 1927—1944 рр. працювала в університетській астрономічній обсерваторії. У 1944 р. з групою колег переїхала в Лодзь, де стала одним з організаторів університету Миколи Коперника в Торуні (з 1946 р. — професор цього університету), а також Півніцкої астрономічної обсерваторії поблизу Торуні (її директор у 1952—1976 рр.).

Галузь наукових інтересів Вільгельміни Івановської — зорі. Виконала (1934—1946) одну з перших експериментальних перевірок теорії пульсації цефеїд. Відкрила (1950) розбіжності хімічного складу зір, що належать до різного зоряного населення. Незалежно від Вальтера Бааде навела докази (1952), що вказували на потребу зміни шкали галактичних відстаней, яку використовували в той час. Запропонувала (1965) метод визначення статистичних показників типів зоряних населень і разом з співробітниками застосувала (1965—1979) його длявивчення понад 4000 зір.

У 1973—1979 рр. — віце-президент Міжнародного астрономічного союзу. На честь науковця названо астероїд 198820 Івановська.

Вільгельміна Івановська померла 16 травня 1999 р. у м Торунь (Польща).