Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Виявлено найближчу до Землі пару надмасивних чорних дір

30 листопада 2021

За допомогою Дуже великого телескопа (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) виявлено найближчу до Землі пару надмасивних чорних дір, які коли-небудь спостерігали астрономи. Відстань між цими об’єктами також набагато менша, ніж в будь-якої іншої, відомої нині, паринадмасивних чорних дір. Зрештою вони зіллються в одну гігантську чорну діру.

Докладніше:

Нове світло на процеси, що стоять за сонячними виверженнями

17 листопада 2021

Нові дослідження сильних магнітних полів, що утворюються всередині Сонця і спричиняють сильні виверження речовини з його поверхні, можуть допомогти передбачати сонячні спалахи.

 

Математики і астрофізики з Великобританії та Італії всебічно змоделювали появу скручених магнітних полів у сонячній атмосфері та перевірили свої моделі за допомогою спостережень. Це стало проривом для розуміння процесу, внаслідок якого відбуваються сонячні спалахи. Статтю науковців оприлюднив журнал Nature Communications.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Лoк’єр Норман Джозеф (17.V.1836 — 16.VIII.1920)

 

Lokier 

Англійський астроном Джозеф Норман Лок’єр народився 17 травня 1836 р. у м. Регбі (графство Ворікшир). Здобувши освіту, здійснив поїздки до Швейцарії і Франції. Протягом 1857—1870 рр. був клерком військовому відомстві. Потім був секретарем урядової комісії з науки, а далі працював у відділі науки і мистецтва в Південному Кенсінгтоні. Цікавився астрономією, особливо Сонцем. З 1885 р. — професор астрофізики в Королівському коледжі, а також директор (1885—1913) обсерваторії сонячної фізики цього коледжу в Південному Кенсінгтоні. Після виходу на пенсію (з 1913 р.) працював у власноручно створеній обсерваторії в Сідмуті (після його смерті — обсерваторія імені Нормана Лок’єра).

 

Галузь наукових інтересів Нормана Лок’єра — Сонце, зорі. Одним з перших розпочав спектроскопічні дослідження Сонця і зір. Особливого значення надавав паралельним астрономічним спостереженням і лабораторним експериментам. Розробив (1866) метод спостереження протуберанців поза затемненням і вперше (1868) застосував його на практиці (одночасно з П’єром Жансеном, який незалежно відкрив цей метод). Дійшов (1871) висновку, що яскрава жовта лінія в спектрі протуберанців, яка не збігається з жодною виміряною в лабораторії лінією, належить новому елементу (назвав цей елемент гелієм).

 

Виконав низку досліджень з вивчення зв’язку між погодою на Землі й сонячною активністю. Один із піонерів археоастрономії — першим уважно підійшов до питання про астрономічне призначення мегалітичних пам’яток (Стоунгендж й інші) на території Великобританії.

 

Протягом 1870—1905 рр. очолював вісім експедицій для спостереження повних сонячних затемнень. Заснував (1869) широко відомий (і престижний в наукових колах) загальнонауковий щотижневий журнал Nature і був його редактором до кінця життя. Автор багатьох книг з фізики Сонця і зір.

 

На честь науковця названо кратер на Місяці, кратер на Марсі.

 

Джозеф Норман Лок’єр помер 16 серпня 1920 р. в селі Солкомб Реджіс (графство Девон).

 


 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1