Лoк’єр Норман Джозеф

Останні новини

Несподівана знахідка у зразку астероїда Рюгу ставить під сумнів походження астероїдів.

26 червня 2025

Незаймані зразки з астероїда Рюгу, повернуті місією Hayabusa2 6 грудня 2020 року, були життєво важливими для покращення нашого розуміння примітивних астероїдів та формування Сонячної системи. Астероїд типу C Рюгу складається з порід, подібних до метеоритів, які називаються хондрити CI, що містять відносно велику кількість вуглецю та зазнали значних водних змін у минулому.

Дослідницька група Хіросімського університету виявила наявність мінералу джерфішериту, калійвмісного залізо-нікелевого сульфіду, у зерні Рюгу. Присутність цього мінералу є абсолютно несподіваною, оскільки джерфішерит не утворюється за умов, в яких, як вважається, Рюгу перебував протягом свого існування. Результати дослідження були опубліковані 28 травня 2025 року в журналі Meteoritics & Planetary Science.

«Джерфішерит – це мінерал, який зазвичай утворюється в середовищах, подібних до тих, що зустрічаються в енстатитових хондритах, і ніколи не був зареєстрований у хондритах CI чи інших зернах Рюгу», – каже перший автор та кореспондент Масаакі Міяхара, доцент Вищої школи передових наук та інженерії Хіросімського університету. «Його поява подібна до знаходження тропічного насіння в арктичному льоду, що вказує або на несподіване місцеве середовище, або на перенесення на великі відстані в ранній Сонячній системі».

Лoк’єр Норман Джозеф (17.V.1836 — 16.VIII.1920)

Lokier

Англійський астроном Джозеф Норман Лок’єр народився 17 травня 1836 р. у м. Регбі (графство Ворікшир). Здобувши освіту, здійснив поїздки до Швейцарії і Франції. Протягом 1857—1870 рр. був клерком військовому відомстві. Потім був секретарем урядової комісії з науки, а далі працював у відділі науки і мистецтва в Південному Кенсінгтоні. Цікавився астрономією, особливо Сонцем. З 1885 р. — професор астрофізики в Королівському коледжі, а також директор (1885—1913) обсерваторії сонячної фізики цього коледжу в Південному Кенсінгтоні. Після виходу на пенсію (з 1913 р.) працював у власноручно створеній обсерваторії в Сідмуті (після його смерті — обсерваторія імені Нормана Лок’єра).

Галузь наукових інтересів Нормана Лок’єра — Сонце, зорі. Одним з перших розпочав спектроскопічні дослідження Сонця і зір. Особливого значення надавав паралельним астрономічним спостереженням і лабораторним експериментам. Розробив (1866) метод спостереження протуберанців поза затемненням і вперше (1868) застосував його на практиці (одночасно з П’єром Жансеном, який незалежно відкрив цей метод). Дійшов (1871) висновку, що яскрава жовта лінія в спектрі протуберанців, яка не збігається з жодною виміряною в лабораторії лінією, належить новому елементу (назвав цей елемент гелієм).

Виконав низку досліджень з вивчення зв’язку між погодою на Землі й сонячною активністю. Один із піонерів археоастрономії — першим уважно підійшов до питання про астрономічне призначення мегалітичних пам’яток (Стоунгендж й інші) на території Великобританії.

Протягом 1870—1905 рр. очолював вісім експедицій для спостереження повних сонячних затемнень. Заснував (1869) широко відомий (і престижний в наукових колах) загальнонауковий щотижневий журнал Nature і був його редактором до кінця життя. Автор багатьох книг з фізики Сонця і зір.

На честь науковця названо кратер на Місяці, кратер на Марсі.

Джозеф Норман Лок’єр помер 16 серпня 1920 р. в селі Солкомб Реджіс (графство Девон).