Паннекук Антон

Останні новини

Це не супутник! Науковці сумніваються у виявленні першого екзосупутника

09 грудня 2023

Хоча каталог екзопланет містить понад 5000 відомих світів, відкриття екзосупутника — це зовсім інша історія.

У новому дослідженні дует вчених слідує за Обі-Ваном Кенобі із «Зоряні війни: Нова надія» щодо повідомлення про виявлення двох супутників, які обертаються навколо планет за межами Сонячної системи. Коротше кажучи, вони не впевнені, що перші в історії людства виявлення екзосупутника точні. Висновки з дослідження також показують: такі супутники загалом можуть проявляти себе лише в тому разі, якщо вони дуже великі.

Докладніше:

Землеподібні планети можуть утворюватися в незвичайних умовах

02 грудня 2023

Міжнародна група астрономів за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба вперше спостерігала воду та інші молекули у внутрішніх ділянках диска, з яких формуються планети, в одному з найекстремальніших середовищ Галактики. Ці результати свідчать про те, що умови для формування землеподібних (кам’янистих) планет, які зазвичай існують в дисках, що містяться в ділянках утворення зір малої маси, також можуть мати місце в регіонах утворення масивних зір і, можливо, в більш широкому діапазоні середовищ.

Докладніше:

Паннекук Антон (2.I.1873 — 28.IV.1960)

Pannekuk

Нідерландський астроном Антон Паннекук народився 2 січня 1873 р. у м. Ваасен. Цікавився астрономією з дитячих років. Здобувши (1895) вищу освіту в Лейденському університеті, став до роботи в місцевій обсерваторії. Потім працював у Берліні шкільним вчителем, викладачем хімії. З 1925 р. — професор Амстердамського університету. Заснував (1925) в цьому університеті Астрономічний інститут і був його директором до 1946 року.

Галузь наукових інтересів Антона Паннекука — Галактика, зоряні атмосфери, історія астрономії. Розробив (1920) метод визначення відстаней до темних туманностей за підрахунками зір. Одним з перших (1922) досліджував іонізацію в зоряних атмосферах і теоретичні інтенсивності спектральних ліній (1931). Здійснив (1926) експедицію на острів Ява для складання карти сузір’їв Південної півкулі.

Виконав (1928) разом з Марселем Міннартом перший кількісний аналіз спектра сонячного спалаху. Запропонував метод чисельного рішення рівнянь переносу для різних моделей атмосфери. Розробив (1935) теоретичні основи методу визначення електронної густини в атмосферах зір.

Автор відомої серед професіоналів і аматорів книги з історії астрономії. На честь науковця названо кратер на Місяці, астероїд 2378 Паннекук, Астрономічний інститут Амстердамського університету.

Антон Паннекук помер 28 квітня 1960 р. у м. Ваґенінґен (Нідерланди).