Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

«Вебб» виявив найвіддаленіше дотепер злиття чорних дір

17 травня 2024

Міжнародна група астрономів за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба знайшла докази злиття двох галактик та їхніх масивних чорних дір, коли Всесвіту було лише 740 мільйонів років. Це найвіддаленіше виявлення злиття чорних дір, яке коли-небудь було зроблено, і вперше це явище спостерігали у такому ранньому Всесвіті.

Докладніше:

Астрофізики запропонували новий метод полювання на перші зорі

11 травня 2024

 

Недавнє дослідження під керівництвом наукової групи професора Джейн Лісін Дай (Jane Lixin Dai) з фізичного факультету Гонконгського університету встановило новий метод виявлення зір першого покоління, відомих як зорі населення ІІІ (Population III stars, Pop III). Їх астрономи досі не спостерігали.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Астапович Ігор Станіславович (11.І.1908 — 2.І.1976)

 

Astapovych 

Доктор фізико-математичних наук, професор Ігор Станіславович Астапович народився 11 січня 1908 р. у м. Вовчанськ (нині Харківська область). Здобувши (1930) вищу освіту в Ленінградському університеті, протягом 1931—1932 очолював магнітометричну експедицію Інституту прикладної геофізики на території Східного Сибіру. Упродовж 1932―1933 років був директором Таджицької обсерваторії (нині Інститут астрофізики АН Таджикистану). У 1934—1941 рр. працював у Державному астрономічному інституті ім. П. Штернберга в Москві. З 1942 р. до 1959 р. — у фізико-технічному інституті Туркменського філіалу академії наук СРСР (з 1951 — АН Туркменської РСР), де заснував (1946) Ашгабадську астрофізичну лабораторію і організував будівництво обсерваторії поблизу Ашгабада. Протягом 1959—1960 років був завідувачем відділу Астрономічної обсерваторії Одеського університету. У 1960—1973 рр. працював (з 1966 р. — професор) у Київському університеті ім. Т.Г. Шевченка.

 

Галузь наукових інтересів І.С. Астаповича — метеори. Зібрав упродовж 1942—1959 рр. унікальний архів спостережень 40 тисяч метеорів. На підставі фотографічних спостережень сріблястих хмар і візуальних визначень дрейфу метеорних слідів дійшов висновку про закономірний характер повітряної циркуляції в нижній термосфері.

 

Разом зі співробітниками Інституту теоретичної астрономії АН СРСР проаналізував умови видимості метеорного потоку Леонід, а також зміну елементів метеорних орбіт у період 1866—2000 рр. під впливом планетних збурень. Це дозволило передбачити з високою точністю момент максимуму активності Леонід при проходженні найщільнішої частини рою поблизу Землі в 1966 р., а також з’ясувати умови подальших зустрічей рою із Землею аж до 2000 року.

 

На підставі власних спостережень противосяяння (слабосвітних розмитих плям на ділянці неба, протилежній Сонцю) встановив, що його яскравість змінюється синхронно із спалахами яскравості полярного сяйва, і зробив висновок про газову природу противосяяння. Визначив добовий паралакс противосяяння і відстань від Землі до скупчення газу, яке його породжує.

 

Уперше докладно вивчив (завдяки малій широті Ашгабада) метеорні потоки, орбіти яких мало нахилені до площини екліптики.

 

Низку робіт присвятив історії дослідження метеорних явищ в Росії, Західній Європі і Китаї. Автор книги «Метеорні явища в атмосфері Землі» (1958).

 

Ігор Станіславович Астапович помер 2 січня 1976 р. у Києві.

 

Докладніше про Ігоря Астаповича

 


 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1