Астапович Ігор Станіславович

Останні новини

Знайдено наймасивнішу чорну діру зоряного походження в нашій галактиці

16 квітня 2024

Астрономи виявили наймасивнішу чорну діру зоряного походження серед тих, які досі знаходили в галактиці Молочний Шлях. Її помітили завдяки даним місії Gaia («Ґаяй») Європейського космічного агентства, бо вона змушує зорю-компаньйон, що обертається навколо неї, дивно «коливатися». Науковці використали дані спостережень Дуже великого телескопа (Very Large Telescope) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) та інших наземних обсерваторій для перевірки маси чорної діри, яка в 33 рази перевищує масу Сонця.

Докладніше:

Астрономи виявили сильні магнітні поля біля чорної діри в центрі Молочного Шляху

27 березня 2024

Нове зображення, отримане за допомогою Телескопа горизонту подій (Event Horizon Telescope, EHT), дало змогу виявити сильні та впорядковані магнітні поля, що виходять по спіралі від краю надмасивної чорної діри Стрілець A* (Sgr A*). На новій світлині «монстра», що ховається в серці галактики Молочний Шлях, якого вперше спостерігали у поляризованому світлі, науковці побачили структуру магнітного поля, разюче схожу на аналогічну структуру в чорної діри у центрі галактики M87. Це свідчить про те, що наявність сильного магнітного поля може бути спільною ознакою всіх чорних дір. Виявлена схожість також натякає на існування невидимого струменя (джета) в Sgr A*. Результати дослідження оприлюднені в The Astrophysical Journal Letters.

Докладніше:

Астапович Ігор Станіславович (11.І.1908 — 2.І.1976)

Astapovych

Доктор фізико-математичних наук, професор Ігор Станіславович Астапович народився 11 січня 1908 р. у м. Вовчанськ (нині Харківська область). Здобувши (1930) вищу освіту в Ленінградському університеті, протягом 1931—1932 очолював магнітометричну експедицію Інституту прикладної геофізики на території Східного Сибіру. Упродовж 1932―1933 років був директором Таджицької обсерваторії (нині Інститут астрофізики АН Таджикистану). У 1934—1941 рр. працював у Державному астрономічному інституті ім. П. Штернберга в Москві. З 1942 р. до 1959 р. — у фізико-технічному інституті Туркменського філіалу академії наук СРСР (з 1951 — АН Туркменської РСР), де заснував (1946) Ашгабадську астрофізичну лабораторію і організував будівництво обсерваторії поблизу Ашгабада. Протягом 1959—1960 років був завідувачем відділу Астрономічної обсерваторії Одеського університету. У 1960—1973 рр. працював (з 1966 р. — професор) у Київському університеті ім. Т.Г. Шевченка.

Галузь наукових інтересів І.С. Астаповича — метеори. Зібрав упродовж 1942—1959 рр. унікальний архів спостережень 40 тисяч метеорів. На підставі фотографічних спостережень сріблястих хмар і візуальних визначень дрейфу метеорних слідів дійшов висновку про закономірний характер повітряної циркуляції в нижній термосфері.

Разом зі співробітниками Інституту теоретичної астрономії АН СРСР проаналізував умови видимості метеорного потоку Леонід, а також зміну елементів метеорних орбіт у період 1866—2000 рр. під впливом планетних збурень. Це дозволило передбачити з високою точністю момент максимуму активності Леонід при проходженні найщільнішої частини рою поблизу Землі в 1966 р., а також з’ясувати умови подальших зустрічей рою із Землею аж до 2000 року.

На підставі власних спостережень противосяяння (слабосвітних розмитих плям на ділянці неба, протилежній Сонцю) встановив, що його яскравість змінюється синхронно із спалахами яскравості полярного сяйва, і зробив висновок про газову природу противосяяння. Визначив добовий паралакс противосяяння і відстань від Землі до скупчення газу, яке його породжує.

Уперше докладно вивчив (завдяки малій широті Ашгабада) метеорні потоки, орбіти яких мало нахилені до площини екліптики.

Низку робіт присвятив історії дослідження метеорних явищ в Росії, Західній Європі і Китаї. Автор книги «Метеорні явища в атмосфері Землі» (1958).

Ігор Станіславович Астапович помер 2 січня 1976 р. у Києві.

Докладніше про Ігоря Астаповича