Барабашов Микола Павлович

Останні новини

Знайдено наймасивнішу чорну діру зоряного походження в нашій галактиці

16 квітня 2024

Астрономи виявили наймасивнішу чорну діру зоряного походження серед тих, які досі знаходили в галактиці Молочний Шлях. Її помітили завдяки даним місії Gaia («Ґаяй») Європейського космічного агентства, бо вона змушує зорю-компаньйон, що обертається навколо неї, дивно «коливатися». Науковці використали дані спостережень Дуже великого телескопа (Very Large Telescope) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) та інших наземних обсерваторій для перевірки маси чорної діри, яка в 33 рази перевищує масу Сонця.

Докладніше:

Астрономи виявили сильні магнітні поля біля чорної діри в центрі Молочного Шляху

27 березня 2024

Нове зображення, отримане за допомогою Телескопа горизонту подій (Event Horizon Telescope, EHT), дало змогу виявити сильні та впорядковані магнітні поля, що виходять по спіралі від краю надмасивної чорної діри Стрілець A* (Sgr A*). На новій світлині «монстра», що ховається в серці галактики Молочний Шлях, якого вперше спостерігали у поляризованому світлі, науковці побачили структуру магнітного поля, разюче схожу на аналогічну структуру в чорної діри у центрі галактики M87. Це свідчить про те, що наявність сильного магнітного поля може бути спільною ознакою всіх чорних дір. Виявлена схожість також натякає на існування невидимого струменя (джета) в Sgr A*. Результати дослідження оприлюднені в The Astrophysical Journal Letters.

Докладніше:

Барабашов Микола Павлович (30.ІІІ.1894 — 29.IV.1971)

Barabashov

Академік АН УРСР Микола Павлович Барабашов народився 30 березня 1894 р. у Харкові. Вищу освіту здобув (1919) у Харківському університеті, де потім і працював. Протягом 1930—1971 рр.був директором астрономічної обсерваторії (одночасно у 1935—1971 рр.— завідувач кафедри астрономії, а упродовж 1943—1946 рр. — ректор університету).

Галузь наукових інтересів М.П. Барабашова — фотометрія планет і Місяця. З’ясував (1918), що поверхню Місяця становлять вулканічні породи базальтового типу великої пористості. Цей висновок було підтверджено під час вивчення Місяця з допомогою космічних апаратів.

Виконав (1920—1926) з допомогою 270-міліметрового рефлектора візуальні спостереження Марса, на основі яких було створено карту поверхні планети. У 1930-х роках почав застосовувати методи фотографічної фотометрії для вивченні планет і Місяця.

Розробив (разом з Н.Г. Пономарьовим) конструкцію першого радянського спектрогеліоскопа. Ця розробка суттєво вплинула на розвиток Служби Сонця в Радянському Союзі.

Був одним з авторів і редактором першого «Атласу зворотного боку Місяця». Його створили (1960) за фотографіями, які отримала автоматична міжпланетна станція «Луна-3».

Засновник харківської школи планетознавства (понад 15 років очолював Комісію з фізики планет Астрономічної ради АН СРСР). Заслужений діяч науки Української РСР (1941), Герой Соціалістичної Праці (1969). На честь науковця названо астероїд 2883 Barabashov та кратер на Марсі. Президія АН УРСР заснувала (1987) премію імені М.П. Барабашова за видатні роботи в галузі фізики планет, зір і галактик.

Микола Павлович Барабашов помер 29 квітня 1971 р. у Харкові.

Докладніше про Миколу Барабашова