Барабашов Микола Павлович

Останні новини

Найбільша комета хмари Оорта, розкриває свої таємниці за допомогою потужного радіотелескопа ALMA

18 червня 2025

Команда астрономів зробила новаторське відкриття, виявивши молекулярну активність у кометі C/2014 UN271 (Бернардінеллі-Бернштейн) — найбільшій і другій за активністю кометі, яку коли-небудь спостерігали з Хмари Оорта. Використовуючи потужний Великий міліметровий/субміліметровий масив Атакама (ALMA) у Чилі, дослідники спостерігали цю гігантську комету, коли вона перебувала більш ніж на півдорозі до Нептуна, на вражаючій відстані, що в 16,6 разів перевищує відстань між Сонцем і Землею.

C/2014 UN271 – справжній велетень, розмір якого становить майже 140 км (85 миль), що більш ніж у 10 разів перевищує розмір більшості відомих комет. Досі мало що було відомо про те, як поводяться такі холодні, далекі об'єкти. Нові спостереження виявили складні та еволюціонуючі струмені чадного газу, що вивергаються з ядра комети, що є першим прямим доказом того, що зумовлює її активність так далеко від Сонця.

Барабашов Микола Павлович (30.ІІІ.1894 — 29.IV.1971)

Barabashov

Академік АН УРСР Микола Павлович Барабашов народився 30 березня 1894 р. у Харкові. Вищу освіту здобув (1919) у Харківському університеті, де потім і працював. Протягом 1930—1971 рр.був директором астрономічної обсерваторії (одночасно у 1935—1971 рр.— завідувач кафедри астрономії, а упродовж 1943—1946 рр. — ректор університету).

Галузь наукових інтересів М.П. Барабашова — фотометрія планет і Місяця. З’ясував (1918), що поверхню Місяця становлять вулканічні породи базальтового типу великої пористості. Цей висновок було підтверджено під час вивчення Місяця з допомогою космічних апаратів.

Виконав (1920—1926) з допомогою 270-міліметрового рефлектора візуальні спостереження Марса, на основі яких було створено карту поверхні планети. У 1930-х роках почав застосовувати методи фотографічної фотометрії для вивченні планет і Місяця.

Розробив (разом з Н.Г. Пономарьовим) конструкцію першого радянського спектрогеліоскопа. Ця розробка суттєво вплинула на розвиток Служби Сонця в Радянському Союзі.

Був одним з авторів і редактором першого «Атласу зворотного боку Місяця». Його створили (1960) за фотографіями, які отримала автоматична міжпланетна станція «Луна-3».

Засновник харківської школи планетознавства (понад 15 років очолював Комісію з фізики планет Астрономічної ради АН СРСР). Заслужений діяч науки Української РСР (1941), Герой Соціалістичної Праці (1969). На честь науковця названо астероїд 2883 Barabashov та кратер на Марсі. Президія АН УРСР заснувала (1987) премію імені М.П. Барабашова за видатні роботи в галузі фізики планет, зір і галактик.

Микола Павлович Барабашов помер 29 квітня 1971 р. у Харкові.

Докладніше про Миколу Барабашова