Видима зоряна величина

Останні новини

Розв’язок астрофізичної проблеми пов’язує темну матерію та надмасивні чорні діри

24 липня 2024

Нове дослідження, можливо, виявило зв’язок між надмасивними чорними дірами та частинками темної матерії, що могло б вирішити проблему, яка десятиліттями турбувала астрофізиків: «проблему останнього парсека».

Торік міжнародна група дослідників виявила фоновий «гул» гравітаційних хвиль. Вони припустили, що цей фоновий сигнал виходить від мільйонів пар надмасивних чорних дір, що зливаються.

Надмасивні чорні діри в сотні тисяч до мільярдів разів більші за масою, ніж Сонце. Але теорія вказує на те, що такі злиття між парами надмасивних чорних дір не мають відбутися. Оскільки спостерігати такі об’єкти надзвичайно важко, астрофізикам доводиться покладатися на теоретичне моделювання, щоб зрозуміти динаміку пар чорних дір.

Головній астрономічній обсерваторії НАН України — 80 років

14 липня 2024

17 липня 2024 року виповнюється 80 років від часу заснування Головної астрономічної обсерваторії (ГАО) Національної академії наук України.

Зусиллями кількох поколінь астрономів ГАО перетворилась у відому наукову установу, яка має висококваліфіковані кадри та займає провідне місце з різних напрямів астрономії. Обсерваторія має тісні наукові зв’язки з багатьма астрономічними закладами України та світу. Вона була ініціатором і учасником міжнародних програм і проєктів, зокрема створення Каталогу фундаментальних слабких зір та фотографічного огляду неба, спостереження комети Галлея, визначення варіацій глобальних характеристик Сонця, а також брала участь у підготовці та здійсненні космічних проєктів ВЕГА, ФОБОС, КОРОНАС та інших.

З нагоди ювілею в ГАО 15—17 липня поточного року відбудеться Міжнародна наукова конференція «Головна астрономічна обсерваторія НАН України — від 1944 р. і надалі. Вплив міжнародної співпраці».

За інф. з сайту ГАО НАН України підготував Іван Крячко

Видима зоряна величина (часто просто — зоряна величина) — блиск зорі (або іншого небесного світила), зареєстрований спостерігачем. В. з. в. залежить від потужності об’єкта випромінювання і відстані до нього.

Поняття В. з. в. запровадив давньогрецький астроном Гіппарх. Він розподілив усі зорі, які видно оком на зоряному небі, на 6 класів — найяскравіші були віднесені до першої зоряної величини (1^m), а найслабші — до шостої зоряної величини (6^m). Англійський астроном Н. Погсон (1829—1891) у 1856 р. запропонував точнішу шкалу зоряних величин. У ній різниця у 5 зоряних величин відповідає 100-кратній різниці в освітленості. Оскільки деякі світила (серед них і зорі) яскравіші, ніж зорі першої зоряної величини, то були введені ще нульова та від’ємні зоряні величини.

Освітленості від двох зір Е₁ і Е₂ пов’язані з їхніми зоряними величинами m₁ і m₂ формулою Погсона: Е₂/Е₁ = 2,512^m₁-m₂.