Видима зоряна величина

Останні новини

Астрономи виявили білого карлика, що спалює гелій

25 березня 2023

Зоря білий карлик може вибухнути як наднова, коли її маса перевищить межу приблизно в 1,4 маси Сонця. Наукова група, до якої входили науковці з Інституту позаземної фізики Макса Планка (Max Planck Institute for Extraterrestrial Physics, MPE) в Ґархінзі та Боннського університету, знайшла подвійну зоряну систему, в якій речовина перетікає на білого карлика від його супутника.

Систему виявили завдяки яскравому, так званому надм’якому рентгенівському випромінюванню (super-soft X-rays), яке виникає через ядерний синтез газу, що накопичився біля поверхні білого карлика. Незвичайність цього джерела полягає в тому, що перетікає і горить гелій, а не водень. Виміряна яскравість свідчить про те, що маса білого карлика зростає повільніше, ніж раніше вважали астрономи. Це може допомогти зрозуміти кількість наднових, спричинених вибухом білих карликів. Результати досліджень оприлюднив журнал Nature.

Докладніше:

Перші результати за даними спостережень телескопів Європейської південної обсерваторії наслідків удару DART в астероїд

21 березня 2023

За допомогою Дуже великого телескопа (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) дві групи астрономів спостерігали за наслідками зіткнення між космічним апаратом NASA Double Asteroid Redirection Test (DART) і астероїдом Діморфос (Dimorphos). Контрольоване зіткнення — це випробування в рамках програми захисту планети від небезпечних астероїдів. Але воно також дало астрономам унікальну можливість дізнатися більше про склад астероїда завдяки аналізу викинутої з його поверхні речовини.

Докладніше:

Видима зоряна величина (часто просто — зоряна величина) — блиск зорі (або іншого небесного світила), зареєстрований спостерігачем. В. з. в. залежить від потужності об’єкта випромінювання і відстані до нього.

Поняття В. з. в. запровадив давньогрецький астроном Гіппарх. Він розподілив усі зорі, які видно оком на зоряному небі, на 6 класів — найяскравіші були віднесені до першої зоряної величини (1^m), а найслабші — до шостої зоряної величини (6^m). Англійський астроном Н. Погсон (1829—1891) у 1856 р. запропонував точнішу шкалу зоряних величин. У ній різниця у 5 зоряних величин відповідає 100-кратній різниці в освітленості. Оскільки деякі світила (серед них і зорі) яскравіші, ніж зорі першої зоряної величини, то були введені ще нульова та від’ємні зоряні величини.

Освітленості від двох зір Е₁ і Е₂ пов’язані з їхніми зоряними величинами m₁ і m₂ формулою Погсона: Е₂/Е₁ = 2,512^m₁-m₂.