Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Розв’язок астрофізичної проблеми пов’язує темну матерію та надмасивні чорні діри

24 липня 2024

Нове дослідження, можливо, виявило зв’язок між надмасивними чорними дірами та частинками темної матерії, що могло б вирішити проблему, яка десятиліттями турбувала астрофізиків: «проблему останнього парсека».

 

 

Торік міжнародна група дослідників виявила фоновий «гул» гравітаційних хвиль. Вони припустили, що цей фоновий сигнал виходить від мільйонів пар надмасивних чорних дір, що зливаються.

 

Надмасивні чорні діри в сотні тисяч до мільярдів разів більші за масою, ніж Сонце. Але теорія вказує на те, що такі злиття між парами надмасивних чорних дір не мають відбутися. Оскільки спостерігати такі об’єкти надзвичайно важко, астрофізикам доводиться покладатися на теоретичне моделювання, щоб зрозуміти динаміку пар чорних дір.

Read more

Головній астрономічній обсерваторії НАН України — 80 років

14 липня 2024

17 липня 2024 року виповнюється 80 років від часу заснування Головної астрономічної обсерваторії (ГАО) Національної академії наук України.

 

 

Зусиллями кількох поколінь астрономів ГАО перетворилась у відому наукову установу, яка має висококваліфіковані кадри та займає провідне місце з різних напрямів астрономії. Обсерваторія має тісні наукові зв’язки з багатьма астрономічними закладами України та світу. Вона була ініціатором і учасником міжнародних програм і проєктів, зокрема створення Каталогу фундаментальних слабких зір та фотографічного огляду неба, спостереження комети Галлея, визначення варіацій глобальних характеристик Сонця, а також брала участь у підготовці та здійсненні космічних проєктів ВЕГА, ФОБОС, КОРОНАС та інших.

 

З нагоди ювілею в ГАО 1517 липня поточного року відбудеться Міжнародна наукова конференція «Головна астрономічна обсерваторія НАН України — від 1944 р. і надалі. Вплив міжнародної співпраці».

 

За інф. з сайту ГАО НАН України підготував Іван Крячко

Пошук інформації на порталі

news 31 07 23 1v

 

На базовому рівні зоря — це досить просто. Гравітація стискає зорю, намагаючись її обвалити до центра. Це призводить до того, що ядро зорі стає дуже гарячим і щільним. Тому в ньому починається ядерний синтез. Тиск, спричинений випромінюванням, протидіє силі тяжіння. Дві сили врівноважують одна одну, поки зоря перебуває на головній послідовності діаграми Герцшпрунга—Рассела. Просто. Але подробиці того, як це працює, надзвичайно складні. Для точного моделювання внутрішньої частини зірки потрібні складні комп’ютерні моделі, і навіть тоді може бути важко підібрати модель до того, що ми спостерігаємо на поверхні зорі. Нова комп’ютерна симуляція допоможе змінити ситуацію.

 

Хоча внутрішній тиск і сила тяжіння зорі, зазвичай, перебувають у рівновазі, з потоком випромінювання це не так. Усе тепло й енергія, які виробляються в зоряному ядрі, мають вчасно вийти, і це відбувається двома способами. Перший — через поглинання і випромінювання квантів. Гамма-промені високої енергії поглинає газ, що лежить у ядрі й вищих внутрішніх шарах зорі. Потім газ випромінює кванти з меншою енергією. Так поступово випромінювання «мігрує» до поверхні зорі й виходить у міжзоряний простір. Внутрішня частина зірки така щільна, що це може зайняти тисячі років.

 

Другий спосіб — через конвекцію. Гарячий газ в центрі зорі намагається розширитися, просуваючись до поверхні. Тим часом більш холодний газ біля поверхні конденсується та опускається до ядра. Внаслідок цього виникає циклічний потік речовини, який передає теплову енергію до поверхні зорі. Конвекція збурює внутрішню частину зірки, і через такі речі, як в’язкість і турбулентні вихори, її дуже важко змоделювати.

 

news 31 07 23 2v

Схема, що ілюструє способи передачі тепла всередині зорі. Авторські права: Wikipedia. Фото з сайту www.universetoday.com.

 

Зорі зазвичай мають зону променистого переносу енергії та конвективну зону. Розташування і розмір цих зон залежать від маси зірки. Малі зорі майже повністю конвективні, а такі зірки, як Сонце, мають внутрішню зону променистого переносу енергії та зовнішню конвективну зону. В  масивних зір навпаки — внутрішня конвективна зона і зовнішня зона променистого переносу енергії. Одна з речей, які ми знаємо про конвекцію, полягає в тому, що вона може спричинити коливання поверхні зорі, як вода, що кипить у каструлі. Це, своєю чергою, спричиняє незначне мерехтіння загальної яскравості зорі.

 

У новому дослідженні наукова група показала, як ділянки конвекції в зорі пов’язані з тим, як зірка мерехтить. Дослідники виявили: на звукові хвилі, що проходять через зірку, впливають конвективні потоки, які, своєю чергою, змінюють те, як зоря мерехтить. Це в принципі означає, що ми можемо вивчати внутрішню будову зорі, спостерігаючи мерехтіння її світла.

 

Наразі мерехтіння надто малі, щоб сучасні телескопи могли їх реєструвати. Але за допомогою більших і чутливіших телескопів ми зможемо їх вивчати. Ми вже можемо вивчати прояви звукових хвиль на Сонці за допомогою так званої геліосейсмології. В найближчі десятиліття ми зможемо зробити це з сусідніми зорями.

 

За інф. з сайту www.universetoday.comпідготував Іван Крячко

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1