За орбітою Нептуна знайшли малий світ з атмосферою, якої там не мало б бути
07 травня 2026
Японські астрономи виявили ознаки дуже тонкої атмосфери навколо транснептунового об’єкта (612533) 2002 XV93. Це невелике тіло поясу Койпера має діаметр приблизно 500 км і рухається далеко за орбітою Нептуна, у тій самій холодній області Сонячної системи, де перебуває Плутон.
Нове дослідження проливає світло на те, чому зоряні популяції в Галактиці такі схожі
Найдосконаліше натепер комп’ютерне моделювання показало: утворення зір — це саморегульований процес.
Науковці з’ясували, що саме визначає маси зір, — таємницю, яка десятиліттями цікавила астрофізиків. Їхня відповідь? Самі зорі.
Використовуючи дуже докладне моделювання, група науковців зробила проривне відкриття: утворення зір є саморегульованим процесом. Це знання може дати змогу дослідникам зрозуміти утворення зір у близьких і далеких галактиках.
Формування карликової галактики спостерігали за допомогою індійського супутника AstroSat
Міжнародна група дослідників спостерігала фрагмент процесу формування карликової галактики, що може допомогти пояснити, як ці зоряні системи еволюціонують від карликового стану до зрілості. У статті, опублікованій в журналі Nature, група описує пошук доказів накопичення речовини і формування нових зір в таких галактиках (процес дозрівання цих галактик — Ред.).
Телескопи Gemini допомагають розкрити таємницю походження гамма-спалахів
Телескопи «Джеміні» (Gemini), які перебувають в управлінні NOIRLab NSF, дали змогу виявити, що, здавалося б, одинокі спалахи гамма-випромінювання походять із раніше не відкритих галактик у ранньому Всесвіті.
Кілька таємничих спалахів гамма-випромінювання на перше око здаються одинокими сплесками інтенсивної енергії, що трапилися далеко від будь-якої очевидної материнської галактики. Існування таких самотніх спалахів ставить питання щодо їх справжнього походження та відстані до них. Використавши спостережні дані, отримані за допомогою деяких із найпотужніших телескопів на Землі та в космосі, зокрема телескопів-близнюків «Джеміні» (Gemini), астрономи, можливо, нарешті знайшли джерело походження цих явищ — населення далеких галактик, приблизно за 10 мільярдів світлових років від нас.
Астероїди існують з ранніх часів Сонячної системи. Однак їхнє давнє походження не означає, що вони не змінюються. Вони стикаються, розпадаються, а тепер виявляється, що їх поверхні можуть руйнуватися. Це через тепло від Сонця. Воно руйнує гірські породи на астероїдах і спричиняє так звану «регенерацію поверхні». З часом тріснуті та зруйновані камені можуть переміститися по поверхні чи навіть опинитися у міжпланетному просторі.
«Поліція чорних дір» виявила сплячу чорну діру за межами нашої галактики
Група міжнародних експертів, відома тим, що розвінчала кілька відкриттів чорних дір, знайшла чорну діру зоряної маси у Великій Магеллановій Хмарі — галактиці, сусідній з нашою.
«Вперше наша команда зібралася, щоб повідомити про відкриття чорної діри, а не заперечити її виявлення», — сказав керівник дослідження Томер Шенар (Tomer Shenar). Крім того, науковці з’ясували, що зоря, яка породила чорну діру, зникла без жодних ознак потужного вибуху. Відкриття зроблено завдяки шестирічним спостереженням, виконаним за допомогою Дуже великого телескопа (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO).
Астероїди існують з ранніх часів Сонячної системи. Однак їхнє давнє походження не означає, що вони не змінюються. Вони стикаються, розпадаються, а тепер виявляється, що їх поверхні можуть руйнуватися. Це через тепло від Сонця. Воно руйнує гірські породи на астероїдах і спричиняє так звану «регенерацію поверхні». З часом тріснуті та зруйновані камені можуть переміститися по поверхні чи навіть опинитися у міжпланетному просторі.
