Космічний апарат НАСА "Люсі" зробив знімок астероїда Дональдйохансон
22 квітня 2025
Космічне агентство опублікувало зображення в понеділок, через день післязближення. Це вважалося генеральною репетицією більш тісних зближень з астероїдами ближче до Юпітера.
Цей астероїд виявився більшим, ніж очікували вчені, приблизно 5 миль (8 кілометрів) у довжину та 2 милі (3,5 кілометри) у ширину в найширшій точці — схожий на неправильну кегель. Космічне тіло таке довге, що космічний корабель навіть не зміг повністю зафіксувати його на початкових завантажених зображеннях.
Пузир поперечником 1000 світлових років — першопричина появи всіх найближчих молодих зір
Наднові, які видули Місцевий пузир (Local Bubble), порожнину навколо Сонця, також спричинили утворення зір на краях пузиря. Ось так смерть одних породжує життя інших у міжзоряному просторі.
Починаючи приблизно 14 мільйонів років тому, понад десяток зір поблизу Сонця закінчили своє життя як разючі наднові. Ці тривалі вибухи спричинили ударну хвилю. Вона «підняла», тобто скупчила пил і газ, що уможливило появу ділянок зореутворення на краях оболонки шириною 1000 світлових років, яка постійно розширюється. Сонце, яке перебувало на відстані приблизно 1000 світлових років від наднових, коли все це почалося, увійшло в оболонку 5 мільйонів років тому і зараз міститься поблизу її центра.
Дванадцять на вечерю: харчові уподобання Молочного Шляху висвітлюють темну матерію
Подрібнені рештки зоряних систем дають змогу зрозуміти процес зростання нашої галактики.
Астрономи на крок ближче до розкриття властивостей темної матерії, що огортає нашу галактику Молочний Шлях, завдяки новій мапі 12 потоків зір, які обертаються навколо її гало. Міжнародна група науковців у статті, вміщеній в журналі Американського астрономічного товариства Astrophysical Journal, описала найбільшу колекцію потоків зір, які коли-небудь досліджували одночасно.
Завершено розгортання телескопа Джеймса Вебба у космічному просторі
Фахівці NASA, які працюють з космічним телескопом Джеймса Вебба, повністю розкрили його головне дзеркало із золотим покриттям і, отже, успішно завершили останній етап розгортання всіх основних складових телескопа. Далі його готуватимуть до виконання наукових спостережень.
Телескоп Джеймса Вебба, створений і виведений в космос спільним зусиллям NASA, Європейського космічного агентства і Канадського космічного агентства, дасть змогу астрономам досліджувати всі етапи історії Всесвіту — від Сонячної системи до найвіддаленіших його об’єктів, які тільки можна спостерігати.
Астрономи стали свідками того, як наприкінці свого існування спалахнула зоря
Вперше астрономи спостерігали в реальному часі драматичний кінець життя червоного надгіганта, слідкуючи за швидким самознищенням масивної зорі та її передсмертною агонією, перш ніж вона утворила наднову типу II.
За допомогою двох телескопів, встановлених на Гаваях, — Pan-STARRS Інституту астрономії Гавайського університету (гора Халеакала на о. Мауї) та обсерваторії імені Кека (Маунакеа на о. Гаваї) — група дослідників, яка виконувала огляд швидкозмінних явищ під назвою «Експеримент молодих наднових» (Young Supernova Experiment, YSE), спостерігала червоний надгігант під час останніх 130 днів існування цієї зорі та її вибух.
Руїни стародавнього зоряного скупчення знайдено на краю Молочного Шляху
Обсерваторія «Близнюки»(Gemini) допомогла виявити, що потік старих зір на околицях нашої галактики є подрібненим зоряним скупченням.
Стародавній (первинний) потік зір, виявлений на краю Молочного Шляху, має менший вміст важких елементів, ніж будь-яка відома зоряна система в нашій галактиці. Спостереження, виконані в обсерваторії Gemini, якою управляє Національна дослідницька лабораторія оптичної та інфрачервоної астрономії (National Optical-Infrared Astronomy Research Laboratory, NOIRLab) Національного наукового фонду (National Science Foundation, NSF), показали: зорі в цьому потоці були вирвані зі стародавнього зоряного скупчення і є реліктами ранньої доби Молочного Шляху. Це відкриття може пролити нове світлона те, як у Всесвіті утворилися перші зорі.
Вперше астрономи спостерігали в реальному часі драматичний кінець життя червоного надгіганта, слідкуючи за швидким самознищенням масивної зорі та її передсмертною агонією, перш ніж вона утворила наднову типу II.
