Новіков Ігор Дмитрович (н. 10.XI.1935 р.)

Російський астроном Ігор Дмитрович Новіков народився 10 листопада 1935 р. в Москві. Здобув (1959) вищу освіту в Московському університеті. Протягом 1963–1974 рр. — співробітник Інституту прикладної математики Академії наук СРСР. Упродовж 1974—1990 рр. працював в Інституті космічних досліджень АН СРСР (завідувач сектором релятивістської астрофізики). З 1991 р. до 2001 р. — у Копенгагенському університеті (директор Центру теоретичної астрофізики цього університету в 1994—2001 роках). З 2001 р. працює заступником директора з наукових питань Астрокосмічного центру Фізичного інституту в Москві.

Галузь наукових інтересів Ігоря Новікова — релятивістська астрофізика, космологія, теорії гравітації. Обчислив (1964) спектр електромагнітного випромінювання усіх джерел у Всесвіті й вказав, що реліктове випромінювання в сантиметровому діапазоні значно інтенсивніше випромінювання окремих джерел і його можна виявити.

Створив теорію внутрішньої будови чорних дір. Разом з Яковом Зельдовичем показва (1966), що чорні діри можуть проявляти себе як рентгенівські джерела в тісних подвійних системах. Висунув гіпотезу «білих дір», досліджував вплив квантових ефектів на білі й чорні діри.

Розробив теорію походження початкових неоднорідностей у Всесвіті, з яких потім виникли галактики. Уперше дав надійну оцінку маси квазарів. 

Сформулював (у середині 1980-х р.) принцип самоузгодженості Новикова, який розв’язує парадокси в теорії щодо подорожів часі.