Віппл Лоуренс Фред

Останні новини

Несподівана знахідка у зразку астероїда Рюгу ставить під сумнів походження астероїдів.

26 червня 2025

Незаймані зразки з астероїда Рюгу, повернуті місією Hayabusa2 6 грудня 2020 року, були життєво важливими для покращення нашого розуміння примітивних астероїдів та формування Сонячної системи. Астероїд типу C Рюгу складається з порід, подібних до метеоритів, які називаються хондрити CI, що містять відносно велику кількість вуглецю та зазнали значних водних змін у минулому.

Дослідницька група Хіросімського університету виявила наявність мінералу джерфішериту, калійвмісного залізо-нікелевого сульфіду, у зерні Рюгу. Присутність цього мінералу є абсолютно несподіваною, оскільки джерфішерит не утворюється за умов, в яких, як вважається, Рюгу перебував протягом свого існування. Результати дослідження були опубліковані 28 травня 2025 року в журналі Meteoritics & Planetary Science.

«Джерфішерит – це мінерал, який зазвичай утворюється в середовищах, подібних до тих, що зустрічаються в енстатитових хондритах, і ніколи не був зареєстрований у хондритах CI чи інших зернах Рюгу», – каже перший автор та кореспондент Масаакі Міяхара, доцент Вищої школи передових наук та інженерії Хіросімського університету. «Його поява подібна до знаходження тропічного насіння в арктичному льоду, що вказує або на несподіване місцеве середовище, або на перенесення на великі відстані в ранній Сонячній системі».

Віппл Лоуренс Фред (5.XI.1906 — 30.VIII.2004)

Vippl

Американський астроном Фред Лоуренс Віппл народився 5 листопада 1906 р. в Ред-Оук (штат Айова). Здобувши (1927) вищу освіту в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі, протягом 1927—1929 рр. був викладачем університету в Берклі. У 1930—1931 роках працював у Лікській обсерваторії. Упродовж 1931—2001 рр. — в Гарвардському університеті й Гарвардській обсерваторії (у 1950—1977 рр. — професор астрономії). У 1955—1973 роках очолював Смітсонівську астрофізичну обсерваторію.

Галузь наукових інтересів Фреда Віппла — комети, метеори, планетарні туманності, еволюція зір і Сонячної системи. Одним з перших оцінив результати піонерських радіоастрономічних досліджень Карла Янського й разом з Леонардом Ґрінстейном розглянув можливу природу космічного радіовипромінювання. Відкрив один астероїд і шість комет (одну з них названо його ім’ям). Запропонував модель ядра комети як суміші льодів з вкрапленнями частинок метеорної речовини. Виконав багато фотографічних і радіоспостережень метеорів з метою вивчення верхньої атмосфери Землі.

Керував (1962—1973) програмою NASA з фотографування метеорів і пошуків метеоритів. Був (1958—1972) науковим консультантом NASA, керівником багатьох інших робіт цієї організації (служби оптичного стеження за штучними супутниками Землі, проектів довгострокових орбітальних астрономічних обсерваторій тощо).

На честь науковця названо (окрім комети Віппла) астероїд 1940 Віппл, обсерваторія Віппла в Аризоні.

Фред Лоуренс Віппл помер 30 серпня 2004 р. у Кембриджі (шт. Массачусетс).